А справа в тому, що Християнський календар відстає від світського на два тижні. Тож старий рік припадає на 14 січня, а напередодні - Щедрий вечір, багате застілля із кутею і м`ясними стравами.
У переддень, 13 січня, вся родина збиралася за вечерею.
На столі були страви української кухні: пироги, гречані млинці, вареники з сиром, якими потім обдаровували щедрувальників. Головною з них була кутя.
Цей вечір називали щедрим, а свято свято - Меланки.
Після вечері дівчята збиралися в гурти й ходили щедрувати до опівночі.
А хлопцям належало засівати, але вдосвіта 14 січня.
Вони засівають зерном господу, промовляючи різні новорічні побажання - віншівки. Їх теж щедро обдаровують, адже посівальники приносять щастя!
Ходять 14 січня переодягнуті хлопці й парубки із новорічними виставами "Коза" та "Меланка".
В традиціях нашого народу є обряд, який має назву "Водити Козу". Парубка одягали у кожух навиворіт і маску з рогами. Вважалось, що до кого Коза рогами вперше торкнеться, той матиме успіх і здоров`я, а вдруге - все пропаде, тож господарі давали гостинці , аби Коза не буцала.
"Маланка" - теж був хлопець у дівочому святковому вбранні. Між "Василем" (Новим роком) і "Маланкою" відбувалися жартівливі перемовими, переспіви.
А взагалі це дійство символізувало збільшення світлового дня, бо ж Коза - символ сонця в дохристиянських віруваннях.
І як відгомин якогось язичницького свята, дівчата в переддень старого Нового року ворожать на долю.
Та й звичай засівати оселі зерном чи горохом - дуже-дуже давній, таким чином наші предки виворожували-прикликували майбутній урожай.
Тільки в нашого народу є таке чудове свято,
Що би через дві неділі Новий Рік знов зустрічати.
Будьте ж вдвічі щасливіші, ще багатші й здоровіші!
Радості на цілий вік, зичить Старий Новий Рік!!!
І, звісно ж, з Старим Новим Роком!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар