Тернопільській бібліотеці-музею національної іграшки виповнилося 5 років (Фото)
За 5 років тут відбулося чимало подій. Серед них багато цікавих проектів, творчих задумів, майстер-класів, презентацій,зустрічей з цікавими особистостями.
2013-й рік я згадую з особливим трепетом, адже вперше почула слова лялька-мотанка і ніяк не могла збагнути, що ж то таке, – ділиться спогадами завідувачка бібліотеки-музею національної іграшки Любов Водарська. –І коли сюди прийшла із своєю колекцією ляльок Тетяна Кухарська, від якої віяло особливим позитивом, я зрозуміла, які чудові люди оточують мене у цьому світі. Пригадую, на перший майстер-клас Галини Дудар завітало двадцять двоє діток. Відтоді тих занять було вже, мабуть, з п’ятдесят. Хочу подякувати за підтримку нашій знаменитій етно-майстерні «Козі-дерезі», нашим сусідам – центру народної творчості, методистам із станції юних техніків, ЗОШ №22.
З нагоди свята лялькаря, відбулась цікава презентація колекції ляльок Вікторії Яніцької (стиль хенд мейд – золоті руки), представлено машинки Анатолія Табаса, обереги й іграшки з природних матеріалів Ольги Закорчемної. Приємною несподіванкою стало відзначення «Подякою» за співпрацю тележурналістки Тамари Заяць та її старшого сина Ростислава – колекціонера з досвідом. Щасливий третьокласник тримав у руках журнал «Вечірня казка», де щойно надрукували його авторську казку. Що то значить, творча сім’я!
Валентина Семеняк.
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
Фото: Валентина Семеняк
__
"Три кольори безпеки"
21 лютого, у бібліотеці-музеї національної іграшки відбувся захід під назвою "Три кольори безпеки".
Інспектори патрульної поліції - Олеся М'ялковська, Ярослав Гоменюк та Павло Петрик ділилися цікавими розповіддями про свою роботу. Спілкувалися разом девятикласниками Тернопільської школи №22
Джерело: https://te.20minut.ua. Зустріч не залишила нікого байдужим. Завдяки заходу дев'ятикласники дізналися, як проявляється шкода для молодого організму від алкоголю, тютюну та наркотиків, чому не можна їх вживати. А також детальніше познайомилися з професією поліцейського інспектора.
__
Згадали Героїв Крут
2. 02. 2018р.
У Тернопільській міській бібліотеці №5 для дітей відбувся захід, приурочений сторіччю бою під Крутами. Організувала дійство бібліотекар Світлана Процишин. Послухати про подвиг крутянців завітали старшокласники Тернопільської загальноосвітньої школи №22.
У дійстві взяли участь представник обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти Олександр Петровський, який розповів присутнім подробиці цієї історичної події, та поетеса Ольга Атаманчук. Учні музичної школи №2 імені М. Вербицького Анастасія Гайдемська, Вікторія Микусь і Діана Жига подарували слухачам музичні твори та в’язанку українських пісень.
- Це дійство — нагадування про подію, яку сучасники не мають права оминути увагою. Адже, по суті, завдяки Крутам ми можемо провести паралель між минулим і непростим сьогоденням України та її громадян, — зазначила завідувачка бібліотеки №5 для дітей Любов Водарська.
До слова, у цій книгозбірні відбувається багато цікавих дійств не лише на історичну тематику. Серед розмаїття заходів — майстер-класи, зустрічі з письменниками, відомими людьми, дитячі читання. У найближчих планах працівників бібліотеки — запровадити у книгозбірні сеанси казкотерапії для дошкільнят і хлопчиків та дівчаток молодшого шкільного віку.
Дізналися більше про роль і значення бою під Крутами, послухали патріотичні пісні та вірші дев’ятикласники Тернопільської загальноосвітньої школи № 22, завітавши у міську бібліотеку № 5 для дітей. До 100-річчя бою під Крутами тут відбулася патріотична година «Подяка Вам, сини мого народу, що стали в бій за правду і свободу».
100 років тому українську державу захищали юнаки-студенти, – розповів заступник директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної освіти Іван Букавин. – Після революції 1917 року, коли до влади прийшли більшовики, вони розпочали війну проти України, виступивши проти тодішнього українського уряду – Центральної Ради. Остання не спромоглася створити армію. Це важливий урок для нас, адже сьогодні ми знову перебуваємо в стані війни з Росією і також не мали належних збройних сил.
Як зазначив науковець, на той час думка про необхідність мати власну армію виникла не в державних мужів, а в студентів. Коли більшовики розпочали неоголошену війну, до речі, дуже схожу до сучасної, то найперше заручилися підтримкою однодумців на сході України. Вони проголосили свою Українську Народну Республіку зі столицею в Харкові. Таким чином з’явилось дві республіки з різними урядами і столицями. Тому більшовики заявили, що українці воюють між собою. Самі ж почали військовий наступ на Україну.
Більшовицькими військами керував Міхаїл Муравйов – людина з дуже незрозумілим минулим, – зазначив доповідач. – Це дуже таємнича постать, колишній російський полковник, який відзначався особливою жорстокістю. Він патологічно ненавидів все українське.
Коли більшовики напали на Україну, юнаки-студенти самоорганізувалися. Вони закликали молодь записуватись до куреня Січових Стрільців, який формувався зі студентів університету святого Володимира та Українського народного університету. Зголосилося декілька сотень молодих людей, які знали, що будуть воювати з більшовиками, але не думали, що так швидко.
У 20-х числах січня більшовицька армія вела наступ на Бахмач, – каже Іван Букавин. – Там стояв малочисельний український загін, який був змушений відступити. Українське військове керівництво вирішило дати бій під станцією Крути, щоби не дозволити ворогам захопити залізницю і просунутися вглиб країни.
Він тривав близько п’яти годин. Про нього історикам відомо небагато, оскільки значна частина оборонців станції загинули. Близько 400 українців, з яких лише 80 військових, намагалися дати відсіч 3000 більшовицькій армії, при чому більшість з них пройшли Першу світову війну. З-поміж українських студентів-оборонців були й такі, що жодного разу не тримали зброї в руках.
Українські вояки були озброєні гвинтівками. За кілька днів вони переробили один з вагонів на бронепоїзд. Більшовики пішли в наступ, але їх несподівано обстріляли. Це зупинило ворога на кілька годин, проте, коли підійшла підмога, українських захисників спробували оточити. Щоб не потрапити в полон, останні відступили. Наймолодша чота із 30 студентів не зорієнтувалась на місцевості, тому й потрапила в полон. Згодом більшовики їх розстріляли.
Три сотні українців загинули в бою під Крутами, – підсумував історик. – Його значення в тому, що більшовики зрозуміли, що легко захопити українську територію їм не вдасться. Тож вони призупинили свій наступ. За цей час Україну визнали незалежною чотири держави. У березні відбувся похорон загиблих. Тіла 27 юнаків поховали в Києві на Аскольдовій могилі.
Завершуючи свою розповідь, Іван Букавин закликав присутніх бути гідними слави українських героїв.
Відтак член спілки письменників України Ольга Атаманчук прочитала власні вірші громадянського спрямування, а учні музичної школи №2 виконали патріотичні пісні.
__
Забавки, створені дитячими руками та уявою
Народні іграшки з природних матеріалів, виготовлені дітками з Тернополя й області, можна оглянути до 8 грудня на виставці-конкурсі в музеї національної іграшки у Тернопільській бібліотеці для дітей № 5.
Саморобна іграшка – це власна фантазія дитини, яка має прояв у формі, характері, оздобленні, призначенні, у правилах гри з нею. А ще це відчуття причетності до процесу разом з упевненістю у своїх силах. Тому діти, які створюють іграшки власноруч, не лише розвивають свої таланти, а й продовжують давні традиції, стаючи гідними спадкоємцями майстрів народних ремесел.
Іграшки з природних матеріалів – соломи, сіна, глини, дерева, м’які іграшки, ляльки-мотанки, народні ляльки, сувеніри з тіста, пластиліну, шкіри, паперу представлені на тематичній виставці-конкурсі народної іграшки для учнівської молоді «Національна іграшка руками дитини». Експозицію відкрили 15 листопада у музеї національної іграшки у Тернопільській бібліотеці для дітей № 5 (вулиця Стуса,4). Захід організували вже вдруге, щоби заохотити підростаюче покоління до вивчення і відтворення найкращих зразків культурної спадщини рідного краю, до активної дослідницької діяльності щодо збереження звичаїв, обрядів, традиційних художніх ремесел.
Ініціатором такої виставки-конкурсу стала вчитель-методист Тернопільської загальноосвітньої школи № 11 Алла Шушкевич, а співорганізатором – обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Задум про конкурс виник у пані Алли невипадково. Адже жінка захопилася народною лялькою ще з 2011 року. Стала майстром народної ляльки і членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Свої роботи демонструвала на різних виставках. Помітила, що дуже рідко траплялися такі дійства, на яких можна представити роботи не лише дорослим, а й дітям. Відтак за сприяння Тернопільського осередку національної спілки майстрів народного мистецтва України та Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу на базі Тернопільської бібліотеки для дітей № 5 минулого року вперше провели виставку-конкурс для дітей.
Традиційна народна іграшка виготовлялася завжди, – каже Алла Шушкевич. – Де була дитина, там треба було її забавити. З розвитком суспільства розвивалась іграшка. Ми маємо і дерев’яну іграшку, і ляльку-мотанку, й інші види забавок. На виставку ми брали вже і м’яку іграшку. Діти повинні вміти не лише те, що вміємо ми, а й внести своє сучасне бачення у власні роботи.
Робить ляльки-мотанки
Примітно, що вміння виготовляти традиційні народні іграшки пані Алла передала своїй внучці, яка навчається в сьомому класі школи № 15. Вже понад три роки 12-річна Аня Луцька займається виготовленням ляльок-мотанок. За цей час завдяки своїй бабусі дівчинка опанувала чимало різних технік.
На цьогорічний конкурс вона представила свою ляльку-мотанку Веснянку, а також ще кілька ляльок із домотканих ниток. В них дівчинка поєднала старовинне із сучасним. Адже лялечки зроблені з домотканих ниток, а от зачіски у них сучасні й новомодні. Аня вміє створювати ляльки з тканини, трави та інших матеріалів. Зізнається, що починала з маленьких лялечок, а потім процес їх виготовлення дуже захопив її.
Спочатку я створювала їх, аби гратися з ними, – каже Аня Луцька. – Потім дарувала їх подругам, адже це універсальний подарунок-оберіг. До речі, колись ляльку-мотанку робила мати, щоб забавити свою дитину. Такі іграшки виготовляли за звичай зі зношеного дитячого одягу. Ляльці не можна було робити обличчя, щоб у неї не вселився злий дух і не зашкодив дитині. Замість очей, губ і носа намотували хрест.
Кіт із сіна та ниток
Хоч виставку-конкурс «Національна іграшка руками дитини» проводять у Тернополі, проте цього року до участі зголосилися гуртківці з різних районів нашої області.
Дуже тішуся цією виставкою, – каже голова Тернопільського осередку національної спілки майстрів народного мистецтва України Уляна Джигринюк – Цього разу вона з міської переросла в обласну. Сподіваюся, що наступного року це буде всеукраїнський конкурс. Дуже добре, що ми можемо навчати наших дітей і передавати їм свої вміння. Адже майстер не той, хто вміє зробити сам, а той, хто може передати своє ремесло іншим.
Завдяки своєму наставнику, керівнику гуртків Ірині Харатін уже три роки виготовляє іграшки 12-річний Влад Москалюк зі Скали-Подільської. На виставку він привіз шість своїх робіт. Каже, що найбільше любить створювати ляльки-мотанки. Одна з них називається Літо. Вона виготовлена з марлі на кукурудзяному качані. На голові має віночок, вбрання прикрашене квітами. Ще один витвір хлопчика – кіт Гульониш, який є символом вдалих мандрів. Ця іграшка виготовлена із сіна, обмотаного нитками. Для краси Влад почепив котові на шию бантика з червоної стрічки.
У музеї – унікальні іграшки
До речі, бібліотека працює щодня, крім неділі, з 10.00 до 18.00. Тут за попереднім записом можна замовити екскурсію.
Щиро запрошуємо всіх відвідати цю виставку, – каже бібліотекар Світлана Процишин. – Ви дізнаєтесь про те як з’явилася лялька, яких видів буває українська національна іграшка, чим відрізняються українські ляльки-мотанки від інших, чому вони без обличчя, яку роль виконували колись і тепер.
Музей національної іграшки діє з 2013 року. На той час у ньому було близько 500 експонатів, сьогодні їх набагато більше. Тут представлено чимало авторських ляльок таких тернопільських майстринь як Галина Дудар, Алла Шушкевич, Ольга Гасай, Ольга Веселик, Ольга Ягненко та інших. Є ляльки з глини, тіста, тканини та будь-яких підручних матеріалів. Усі бажаючі мають змогу представляти і власні колекції назбираних іграшок.
– В нас виставляють свої роботи учасники різних гуртків, – додає Світлана Процишин. – У бібліотеці проводимо цікаві майстер-класи. Стараємося іграшки підлаштовувати під книжки. Тому є тематичні розділи, де лялька виступає персонажем казки чи літературного твору. У нас чимало робіт Ольги Гасай, які відповідають книжкам. Це і Аліса з Країни чудес, і Мумі-Троль . Є ляльки-мотанки, що уособлюють чотири пори року тощо.
Одним із найунікальніших експонатів музею стала дуже цікава текстильна обрядова лялька «Кіра Саракості – грецька Пані Посту». Її виготовила майстриня Галина Дудар. Особливість даної ляльки-мотанки в тому, що вона має 7 ніжок – по одній на кожен тиждень Великого посту. Греки щосуботи одну ніжку відривають на знак того, що наближається Великдень. Складені руки ляльки спонукають до глибшої молитви. А ще вона не має вух, аби не слухати пліток. Зашитий рот для того, щоби не говорити погане і не вживати жирну їжу.
__
__
У Тернополі діє виставка народних іграшок, зроблених дітьми
АЛЛА ШУШКЕВИЧ, майстер народної іграшки, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України:
«Зараз іде рік півня. Подивіться, що можна зробити, яку іграшку з трави. Сіно. Справжня, з лапами. Це – клей ПВА і сіно. І получається отаке чудо».
Нитки, папір, дерево чи солома – при виготовленні народної іграшки пригодитися може чи не все. А забавки, які ви зараз бачите на екрані, зроблені руками дітей різного віку. Аби продемонструвати таланти юного покоління широкому загалу, Алла Шушкевич зініціювала тематичну виставку-конкурс.
АЛЛА ШУШКЕВИЧ, майстер народної іграшки, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України:
«В кожній школі, в кожному позашкільному навчальному закладі ми навчаємо дітей ручної роботи, рукоділля. І ці роботи – ну, власне, їх ніхто не бачить. Тому ми вирішили зібрати в цьому приміщенні ці роботи, для того, щоб показати, що їх є багато, що діти в нас талановиті, що ми займаємося розвитком культури в нашому місті, прививаємо дітям таку любов до творчості і любов до національних традицій».
Про свої роботи нам з радістю розповідають і діти.
ОЛЕНА КОЗАК (12 років):
«- Вона зроблена з ниток і декоративних стрічок. Буси я їй робила з намиста, також волосся я скручувала та плела косички. І обруч я робила також зі стрічки.
– Довго робила?
– Ну так трошки. За одне заняття я впоралась».
ХРИСТИНА СТАНДРЕТ (9 років):
«Я навчаюся на гуртку «Орігамі», я виробляю всякі іграшки, всякі вироби. Мені подобається займатися там. Я брала білий папір, складала по частинках, і виходило мені так. Але я працювала довго».
АРТЕМ КОСТЮК (10 років):
«Ось мої три авторські іграшки. Вони зроблені методом витинанки. Найтяжче було вирізати, напевно що, маленькі деталі. Найбільше мені подобається щось фантазувати, щось придумувати своє».
ДІАНА ЖОВТА (6 років):
«Це такі баранці. Я їх вирізала, розмальовувала та скріплювала. Мені найбільше сподобалося розмальовувати, ставити свої фантазії, і ще малювати такі квіточки».
Юні рукодільники розповідають, нерідко свої вироби дарують рідним та друзям, адже переконані: найкращий презент – той, що виготовлений власноруч. Дорослі ж вважають – таке заняття дітям лише на користь.
УЛЯНА ДЖИГРИНЮК, голова обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України:
«Через народну іграшку ми можемо передати відчуття українських традицій для наших дітей. Коли ми зберігаємо те, що робили наші предки, ми тим самим заплановуємо майбутнє для наших дітей».
Триватиме виставка-конкурс протягом грудня, до Нового року. Організатори сподіваються, що вона стане традиційною. Подивитися на народні забавки, виконані руками дітей, можна в дитячій бібліотеці-музеї національної іграшки, що на вулиці Стуса, 4.
_
Файний бібліофест
Вже вп'яте у «Файному місті» проходить бібліофест. Цьогоріч фестиваль стартував з 28 по 30 вересня. В усіх книгозбірнях міста відбувалися різноманітні заходи: презентації книг, майстер-класи, книжкові виставки.
Завітав бібліофест й у дитячу бібліотеку – музей національної іграшки №5. Де гості свята: Тернопільське видавництво «Богдан» і «Видавництво Старого Лева» презентували власні книги. Потішили маленьких читачів Олена Круглик, провівши майстер-клас «На клаптиках паперових оживають таємниці казкові» у техніці айріс-фолдінг, і бібліотекар Ірина Богуцька – грою-загадкою «Скарб таємничий із книжкової полиці або літературні знахідки в мішку». Тернопільський бібліофест – чи не єдиний бібліотечний фестиваль в Україні. Він присвячений всеукраїнському дню бібліотек, який відзначають 30 вересня.
18 березня в Музеї національної іграшки, який розміщується в приміщенні бібліотеки №5 для дітей, святкували День лялькаря.
Ідея відзначати у всьому світі Міжнародний день лялькаря прийшла до відомого діяча лялькового театру Дживадо Золфагаріхо (Іран). У 2000 році на XVIII Конгресі УНІМА в Магдебурзі він виніс цю пропозицію на обговорення. Традицію Свята лялькарів усього світу відкрив день 21 березня 2003 року. Саме в цей день всі професіонали і прихильники театру ляльок святкують Міжнародний день лялькаря. Народжене як свято професіоналів і шанувальників театру ляльок, сьогодні воно є святом і для творців авторської інтер’єрної ляльки, і для майстрів народної ляльки – мотанки, і просто для тих людей, які люблять ляльки, колекціонують їх, милуються і граються ними. Адже у кожного народу саме лялька була найпершою, найдревнішою іграшкою, дитячою забавкою. А ляльковий театр в Україні (він називався вертеп) відомий з XVІІІ століття. Минулого року у тернопільській бібліотеці №5 відкрився музей національної іграшки. Основу експозиції цього музею становлять чудові різноманітні ляльки. Тож зовсім не випадково саме тут вітали майстринь-лялькарок Тернополя. У вправних руках майстринь народжуються різні за характером, за технікою виконання, за матеріалом ляльки, але усі вони несуть у собі заряд позитиву, радості. Бібліотека музей і її господарі гостинно відкрили двері для дітей і дорослих, які разом відсвяткували свято лялькаря, а ще навчились робити ляльку-мотанку «Веснянку» під керівництвом Алли Шушкевич і барвистого весняного жайворонка із клаптиків тканини з Галиною Дудар. А відвідали цього разу музей учні. Їм було цікаво поспілкуватись із майстрами і корисно провести час, адже кожний приніс додому іграшку, зроблену своїми руками.
Майстрині Алла Шушкевич, Ольга Гасай, Галина Дудар, Світлана Гоца поділилися з присутніми творчими планами на майбутнє, спільними проектами.
___
У файне місто привезли іграшки з Севастополя і Луганська
Тернопіль на два дні занурився в атмосферу дитинства і казок. З нагоди Міжнародного свята лялькаря у місті вперше відбувся фестиваль ляльок. Організували його працівники міської бібліотеки-музею національної іграшки, щоб відродити українські традиції і прищепити любов до них дітям. Майстри з усієї України приїхали до Тернополя, аби представити свої роботи та поділитися досвідом.
Відкривали фестиваль в Українському домі «Перемога». Там проводили майстер-класи та представляли оригінальні творіння рук. Наступного дня усі події відбувалися у бібліотеці-музеї національної іграшки, за адресою Стуса, 4. Тут презентували півтори сотні ляльок, які надіслали майстри з різних куточків України.
Напередодні бібліотекарі оголосили конкурс «Найкраща авторська іграшка».
– До нас надійшло 86 заявок з усієї України, – розповідає координатор заходу Ірина Мацко. – Ми не сподівалися, що у такий непростий час відгукнеться стільки людей. Майстри надіслали близько 150 своїх робіт. Це і дорослі, і діти. У нас є ляльки з Кривого Рогу, Полтави, Маріуполя, Севастополя, Житомира, Галича, Луганщини, Чернігівщини,Черкащини… Ці роботи втілюють особливості та традиції своїх регіонів.
Гостям фестивалю було на що подивитися. Такої величезної кількості різноманітних ляльок в одній кімнаті, мабуть, досі не бачили ані діти, ні дорослі. До того ж, усі охочі могли взяти участь в майстер-класах або ж випитати у у мисткинь їхні професійні таємниці.
Фестиваль ляльок у Тернополі показав, що українки чи не найкращі майстрині у світі. Їх безмежній фантазії, направду, немає рівних. Ляльки ліплені, шиті, мотані, в’язані. Із тканини, кераміки, глини, соломи і навіть гречки. Кожна справжнісінький витвір мистецтва.
– Завдяки цьому фестивалю музей поповнив свої фонди, напевно, утричі, – каже завідувач бібліотеки-музею національної іграшки Любов Володарська. – Багато майстрів подарували нам свої вироби. До прикладу, майстриня з Севастополя Катерина Лавронова подарувала нашому музею колекцію ігрових ляльок.
Найкращу ляльку-мотанку виготовила Надія Волощук із Кременця. Вона представила на конкурс три ляльки та домовичків. Одна з них «Масляна» стала кращою у номінації «Лялька-мотанка».
– Вона така красива, зимова, багата молодичка з віником, – каже майстриня. – В українців віник вважається родинним оберегом. Саме ним вимітали весь негатив із будинку. Зробила ляльку за тиждень на одному диханні. Всі деталі виготовляла вручну. Найскладніше робити обличчя, адже це найголовніша деталь в образі іграшки.
Майстриня з Києва Олена Терехова привезла своїх ляльок на фестиваль особисто. ЇЇ іграшки чи не найбільше привертали увагу. Яскраві і великі, вони уважно «спостерігали» за гостями і навіть допомагали виконувати бажання.
Лідія Лапка спеціально до фестивалю створила відразу чотирьох ляльок, які символізують пори року. Зізнається, не раз доводилося засинати після півночі, аби виготовити цих панянок.
Тетяна Мінченко приїхала із своїми творіннями з Дніпродзержинська. Зізнається, багато людей відмовляли її їхати до Тернополя і лякали бандерівцями. Однак жінка не злякалася і – рада. Адже її дуже сподобалось наше місто, тому влітку планує приїхати сюди ще раз.
– Я дуже вдячна організаторам фестивалю за таке чудове дійство, – каже пані Тетяна. – У нашому місті поки що таких заходів немає. Із Тернополя я везу багато сувенірів, корисних дрібничок, яскраві враження та цікаві знайомства.
Чи стане фестиваль ляльок в Тернополі традиційним, організатори поки що не знають. Однак цьогорічне дійство показало, що такі заходи надзвичайно потрібні нашому місті.
У Тернополі відбувся перший фестиваль-конкурс ляльок
У час великого напруження та ворожих нападів-підступів душа прагне чи не найбільше чогось світлого і позитивного. У Тернополі зважили на це й організували фестиваль ляльок. У ньому читалася вся географічна мапа України.
Торішнього серпня у місті відкрили у п’ятій бібліотеці для дітей музей національної іграшки. За півроку він уже зумів добре заявити про себе на Тернопіллі завдяки діяльності завідуючої Любові Водарської та дитячої письменниці Ірини Мацко. Цей заклад став інтерактивним центром, де організовують найрізноманітніші заходи. На екскурсіях хлопчикам і дівчаткам розповідають про історію виникнення української ляльки, передовсім ляльки-мотанки, народних забавок. Для них проводять майстер-класи. Тож серед музейних експонатів можна побачити творіння рук не лише знаних народних умільців, а й початківців.
Представниця мистецької майстерні «Арт-Колесо» Віта Бігус проводить майстер-клас з юними рукодільницями Мартою Кірієнко та Катрусею Хіхловською
Музей уже встигли означити як територію добра, дитинства й казки. Гадаю, цей вислів якнайкраще підходить і для розкриття сутності першого фестивалю ляльок. А задум його проведення виник у музейних працівників.
Київська лялькарка Олена Терехова дуже любить створювати ось таких барвистих веселих великих равликів
Урочисте відкриття свята іграшок відбулося в Українському домі «Перемога». Організатори подбали про широку різноманітну програму. Серед іншого скликали круглий стіл, де розглянуто вплив різних видів народної творчості на формування дитячого світогляду. Молоді мами відвідали школу материнства «Лелеки прилітають», де психолог розповідав про важливість гри та іграшки у вихованні дитини. Батьківська участь у грі теж не залишилася поза увагою. І звісно, не могли не подбати про виставку-ярмарок майстрів народних ремесел та іграшкарів, лялькарів.
«Борщів’яночка» Людмили Павлової
Певна річ, фестиваль утратив би свою практичну привабливість, якби у його межах не було класів майстерності з виготовлення забавок. Скажімо, Віта Бігус працює у творчій майстерні «Арт-Колесо». Вона навчала дітей і дорослих шити іграшки з таких матеріалів, як фетр і фліс. Віта каже, що такі заняття не лише розвивають дитячу творчість, а й моторику. Школярок Катрусю Хіхловську і Марту Кірієнко цей майстер-клас теж зацікавив. Забіжу наперед і зауважу, що їхні ляльки навіть отримали на фестивальному конкурсі призові місця серед дитячих творінь.
Колекція ляльок Оксани Саганюк з волинського села Жовтневе здобула Гран-прі фестивалю
А ось київська лялькарка Олена Терехова провела тематичну зустріч і майстер-клас за книжкою Лесі Ворониної «Хто впіймає шаленого кльоцика». Колись пані Олена теж працювала у бібліотеці, але сімейні обставини змусили її залишити цю професію. Завдяки знайомству з Лесею Ворониною вона вже майже п’ять років живе у казці. Йдеться про те, що взялася творити ляльки. Жартома я назвав її майстринею равликів і тарганів. Бо й справді ці молюск і комаха, так би мовити, стали основою лялькової творчості Олени Терехової. Великий привітний равлик, який висуває очі, в якого можна відстебнути мушлю, з дверцятами та віконечками, надто привертав до себе увагу й малечі, й дорослих. Не менше зацікавлення викликав і тарган Едик, помічник супергероя Гриця Мамая з казки Лесі Ворониної.
Лялька-мотанка «Княгиня Ольга» (на передньому плані) Алли Шушкевич з Тернополя
«І сама дивуюся: як письменниця в такій потворі, як тарган, побачила доброго героя? — не розуміє пані Олена. — Та збагнула: це позитивний спосіб мислення».
Веселун і поціновувач пригод барон Мюнхгаузен
Організатори фестивалю вирішили поставити майстриням «домашнє завдання», оголосивши конкурс на кращу авторську іграшку. Визначили для творчого змагання шість номінацій — окремо для дорослих і дітей. Крім авторської та ляльки-мотанки, національної традиційної іграшки, дві інші категорії мали тематичний характер, бо стосувалися відтворення в забавці образів героїв творів Тараса Шевченка, а також літературних персонажів. Була й номінація «Лялька — символ Тернополя».
Завідуюча бібліотекою-музеєм Любов Водарська зізнається, що не сподівалася на таку велику кількість учасників і конкурсних робіт. Забажали позмагатися майже 90 майстрів чи не з усіх областей. Надійшли ляльки також із Севастополя. Цікаво, що тамтешні лялькарі написали: всі їхні роботи мають поповнити музейну колекцію. До севастопольців дослухалися й інші учасники фестивального конкурсу, які також залишили власні лялькові твори у фондах тернопільської бібліотеки-музею. Любов Водарська тішиться, бо завдяки цій добрій волі майже втричі збільшилася кількість експонатів.
Гран-прі фестивалю поїхало у волинське село Жовтневе до майстрині Оксани Саганюк. Вона підготувала на конкурс цілу серію авторських робіт, до того ж у різних номінаціях.
Микола ШОТ, «Урядовий кур’єр» (фото автора)
__
Тернопільська дітвора - бійцям в зону АТО
Тернопільська бібліотека-музей національної іграшки №5 для дітей і влітку зацікавлює, дивує і заохочує до навчання, до цікавого навчання. У липні для цього залучено волонтерів з Канади (м. Вінніпег), вчителів Тараса Малюжинського, який проводить безкоштовний курс англійської мови для дітей вже вдруге і Наталію Совінську.
Перший тиждень безкоштовних курсів англійської мови минув, як один день. Діти щасливі, вчителі та волонтери втомлені і задоволені. Отож, минулої пятниці вирішили провести майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки від бібліотеки-музею національної іграшки.
Майстер-клас проводила наша відома майстриня Алла Шушкевич та її онука Анна. Лялечки, які вважаються у нашого народу оберегами з давніх-давен, вирішили передати бійцям в зону АТО. Діти додали до лялечок ще маленьку записку з побажаннями і намальованим прапорцем України. Після закінчення другого тижня курсів виготовляли ангелів-охоронців для наших захисників з ще однією майстринею Галиною Дудар. Діти дуже старались, вкладали в роботу душу і серце. Пані Наталя і волонтерка Оля із ТНЕУ із захопленням їм допомагали.
Щиро віримо, що наші ляльки-мотанки і ангелики захистять бійців від ворожої кулі, наблизять час перемоги над ненависним ворогом. Це маленький дитячий вклад у перемогу. І ми віримо, що перемога буде за нами.
Слава Україні, її бійцям та маленьким українським сердечкам, які також роблять усе, що можуть задля вільної країни!
Слава героям-захисникам! Хай береже вас Бог і наша любов!
Джерело: http://ukrainka.org.ua/node/4068
___
У музей ляльки тернополяни ходять родинами
- До нас почали тернополяни приходити цілими сім’ями, – радіє завідувач бібліотеки Любов Водарська. – Приходять сюди і дивуються!
Десятки етнічних ляльок віднедавна “оселилися” на полицях поміж книжок у музеї національної іграшки, що діє при Тернопільській дитячій бібліотеці №5. Тож школярі та дошкільнята приходять на вул. Стуса, 4 не тільки почитати, а й оглянути колекцію ляльок.
У музеї представлені роботи багатьох відомих тернопільських лялькарок.
До речі, тернополяни допомагають збільшити експозицію, приносять власні вироби. У музеї вже представлені іграшки з глини, ляльки-мотанки, ляльки-попики і скандинавські ляльки-тільди.
- До нас приходить одна дівчинка із бабусею, – пригадує Любов Водарська. – Вона вже дала ім’я кожній ляльці. Коли бабуся кличе її додому, дитина хоче залишитися у бібліотеці.
Музей насправді відкрили для того, щоб у дітей було бажання читати. Лялька, на думку бібліотекарів, допомагає пізнати книжку.
- Ми хочемо різними іграми залучити дітей до читання , – пояснює пані Водарська. – У нас дуже гарно зроблений абонемент. До нього є відкритий доступ. Дитина сама може обирати собі книжку. На абонементі є такі чоловічки у вигляді героя мультика про Алі-Бабу. Там у кишеньках – ляльки, якими можуть гратися діти.
Усі експонати музею етнічних ляльок – ручної роботи. Тут є багато робіт тернопільських лялькарок: Зоряни Удич, Людмили Павлової, Алли Шушкевич і Галини Дудар.
- Людей дивує, що це все можна робити своїми руками, що це – не та продукція, яку ми купуємо на ринку чи у магазинах, – додає Любов Водарська.
Стосовно розвитку і збагачення колекції музею у працівників дитячої бібліотеки №5 – багато ідей. У музеї вже проводять майстер-класи із лялькарства. Згодом планують також влаштовувати різні виставки, конкурси, у яких можна було б поєднувати і ляльку, і книжку.
- Хочемо провести якісь карнавали, – каже бібліотекар Ірина Мацко. – Так, щоб це було цікаво дітям, щоб вони приходили і не тільки дивитися на ляльки, а й брати участь.
Довідка
Музей національної іграшки у Тернопільської дитячій бібліотеці №5 працює з кінця серпня. Працівники закладу звертаються до тих, у кого вдома є старовинні ляльки, які несуть у собі певні традиції, культуру народу, аби вони приносили їх у музей.
Якщо ж у вас є власна колекція подібних експонатів, бібліотекарі обіцяють організувати для них окрему виставку. Адреса дитячої бібліотеки №5: вул. Стуса, 4. Контактний телефон: 26-51-72.
Побачити ляльки з різних країн світу і навіть потрапити в царство принцес віднедавна можна у Тернополі. Для цього варто завітати у Музей національної ляльки у бібліотеці для дітей №5 ( масив «Сонячний»). - Цей музей є унікальним на теренах Західної України, - зауважив заступник міського голови, «свободівець» Леонід Бицюра. – Сподіваємося, що він стане майданчиком для експериментів та обміну досвідом для багатьох бібліотекарів. Адже сьогодні дуже важко пояснити дітям роль книги, її перевагу над електронними засобами. Тому бібліотеки шукають різні способи це зробити. Тут ми бачимо виховання завдяки ляльці. Адже лялька – це не просто іграшка, вона має свою таємницю, свою символіку. І в цьому закладі кожен може це пізнати. На стіні бібліотечного залу – велика карта світу. Згідно з задумом,згодом тут будуть ляльки з різних країн світу. Куточок принцеси, стенди з казковими героями, ляльки різної форми та розмірів переносять відвідувачів закладу у казку. - Такі музеї є в Німеччині, Англії, в Україні – у Києві, але всі вони – державного рівня, - наголосив на урочистому відкритті закладу начальник управління культури міської ради Тернополя Олександр Смик. – А нам у Тернополі вдалося переступити поріг так званої провінційності.
Ляльки на полицях, столах та стелажах поміж книг. Тернопільська бібліотека №5 для дітей стала ще й музеєм національної іграшки. Тернополяни приносять туди власні роботи, іграшки зі своїх колекцій та улюблені ляльки. І вже разом з іншими маленькими відвідувачами захоплюються результатом.
Десятки ляльок, і це лише початок. Іграшки подарували дитячій бібліотеці нове дихання. Ілюстрацій у дитячих книжках і так не бракує, а від наочностей, якими можна погратись, малечу не відірвеш. Зміни в оновленій бібліотеці – музеї національної іграшки почались перед початком навчального року, тому школярі та дошкільнята, приходять сюди за книжками зі шкіл та дитсадків, у захваті, кажуть бібліотекарі. Тут на них чекають іграшки з глини, ляльки-мотанки, лялька-попик і скандинавські ляльки-тільди.
Любов Водарська, завідувач Тернопільської бібліотеки №5 для дітей: "Багато користувачів, які до нас заходили, казали, що мотаночку вже бачили, різновидам дивувалися, а от до попик і тильди відносились з великим захопленням і цікавістю. Казали, що це щось таке супер-нове".
Іграшки поселили в оновленій кімнаті. Тут замінили покриття, світильники, штори, поставили спеціальний будиночок. Декупаж столів працівники закладу робили власноруч. Усе, аби малечі було затишно. Наповнювати кімнату допомогли тернополяни: місцеві майстрині, школи та просто щедрі люди. Проте на українських виробах тут не зупиняться.
Любов Водарська, завідувач Тернопільської бібліотеки №5 для дітей: "Це у нас карта світу. Ми надіємося, і колектив ставить перед собою на майбутнє таке завдання, що до нас будуть потрапляти ляльки, є навіть побажання самих відвідувачів, хто має можливість поїхати закордон, можуть привозити нам ляльки різних країн. І не тільки ляльки, а й іграшки тої національності. Ми вже знаємо, що в нас буде швидко чеська, лялька з Африки. А на майбутнє я не скажу".
Відвідувачі зможуть ділитися не лише іграшками, привезеними з інших країн, а й враженнями про подорожі. На таких ораторів тут чекатиме особоливе місце – трон. На їх слухачів – м'яке покриття та подушки.
Олександр Смик, начальник управління культури і мистецтв Тернопільської міськради: "Там навіть буде таке маленьке фотоательє і маленьке дзеркальце, де людина, яка хоче стати принцесою, може нею стати. А хлопчик Вася може стати піратом або дивогероєм. І це можна сфотогрфувати для своїх сімейних альбомів". ___ Завтра відкриють перший у Тернополі музей етно-ляльки (фото)
19:3026.08.2013
Декоративний пес, яскравий мальований колобок, баба, дід, соняшники на дверях… Якщо ви побачите усе це на вул.Стуса, що на масиві «Тинда» у Тернополі, то не проходьте мимо. Адже саме тут знаходиться дитяча бібліотека №5, у якій 27 серпня об 11.00 відкриють перший у Тернополі музей етно-ляльки.
Напередодні відкриття журналіст «Погляду» зазирнула до майбутньої кімнати-музею.
На столах, які працівники бібліотеки оформили у техніці декупажу – безліч ляльок-мотанок, що мирно співіснують із глиняними свищиками та звірятками, а на стінах – м’які тканинні пташки та коти. У куточку примостилася ціла морська композиція зі скандинавських ляльок-тільд від Ольги Смик, дружини начальника Управління культури і мистецтв.
Іграшки, представлені тут – виконані власноруч, з авторських колекцій не одного тернопільського майстра, без використання пластмас чи інших шкідливих матеріалів. Усі вони надзвичайно різні за технікою виконання, розміром, стилістикою, матеріалами. Але усі – гарні та позитивні.
Навіть зубаста іграшка-актор із Болгарії, і та викликає посмішку та інтерес. Адже вона відрізняється від усіх інших. Як мінімум тим, що більшість українських ляльок, представлених в музеї – жіночого роду, в плахтах, з немовлятами на руках.
А ця – бородатий чоловік у хутряному кожусі, з блискучим ковпаком та дзвіночками, підписаний македонською та англійською мовами, як «Костюм актора з Болгарії». Завідуюча бібліотекою для дітей №5 Любов Водярська розповіла, що його музею презентував Олександр Смик, начальник управління культури, автор ідеї цього лялькового етно-музею у Тернополі.
Нагадаємо, відкриття музею етно-ляльки відбудеться у Тернополі 27 серпня об 11.00 за адресою вул.Стуса, 4.
Окрім офіційної частини за участі багатьох тернопільських майстринь, художників та бібліотекарів, для усіх бажаючих вчитель Галина Дудар проведе ще й майстер-клас із виготовлення етно-ляльки.
100 років тому українську державу захищали юнаки-студенти, – розповів заступник директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної освіти Іван Букавин. – Після революції 1917 року, коли до влади прийшли більшовики, вони розпочали війну проти України, виступивши проти тодішнього українського уряду – Центральної Ради. Остання не спромоглася створити армію. Це важливий урок для нас, адже сьогодні ми знову перебуваємо в стані війни з Росією і також не мали належних збройних сил.
Тернопіль на два дні занурився в атмосферу дитинства і казок. З нагоди Міжнародного свята лялькаря у місті вперше відбувся фестиваль ляльок. Організували його працівники міської бібліотеки-музею національної іграшки, щоб відродити українські традиції і прищепити любов до них дітям. Майстри з усієї України приїхали до Тернополя, аби представити свої роботи та поділитися досвідом.
Відкривали фестиваль в Українському домі «Перемога». Там проводили майстер-класи та представляли оригінальні творіння рук. Наступного дня усі події відбувалися у бібліотеці-музеї національної іграшки, за адресою Стуса, 4. Тут презентували півтори сотні ляльок, які надіслали майстри з різних куточків України.
Напередодні бібліотекарі оголосили конкурс «Найкраща авторська іграшка».
– До нас надійшло 86 заявок з усієї України, – розповідає координатор заходу Ірина Мацко. – Ми не сподівалися, що у такий непростий час відгукнеться стільки людей. Майстри надіслали близько 150 своїх робіт. Це і дорослі, і діти. У нас є ляльки з Кривого Рогу, Полтави, Маріуполя, Севастополя, Житомира, Галича, Луганщини, Чернігівщини,Черкащини… Ці роботи втілюють особливості та традиції своїх регіонів.
Гостям фестивалю було на що подивитися. Такої величезної кількості різноманітних ляльок в одній кімнаті, мабуть, досі не бачили ані діти, ні дорослі. До того ж, усі охочі могли взяти участь в майстер-класах або ж випитати у у мисткинь їхні професійні таємниці.
Фестиваль ляльок у Тернополі показав, що українки чи не найкращі майстрині у світі. Їх безмежній фантазії, направду, немає рівних. Ляльки ліплені, шиті, мотані, в’язані. Із тканини, кераміки, глини, соломи і навіть гречки. Кожна справжнісінький витвір мистецтва.
– Завдяки цьому фестивалю музей поповнив свої фонди, напевно, утричі, – каже завідувач бібліотеки-музею національної іграшки Любов Володарська. – Багато майстрів подарували нам свої вироби. До прикладу, майстриня з Севастополя Катерина Лавронова подарувала нашому музею колекцію ігрових ляльок.
Найкращу ляльку-мотанку виготовила Надія Волощук із Кременця. Вона представила на конкурс три ляльки та домовичків. Одна з них «Масляна» стала кращою у номінації «Лялька-мотанка».
– Вона така красива, зимова, багата молодичка з віником, – каже майстриня. – В українців віник вважається родинним оберегом. Саме ним вимітали весь негатив із будинку. Зробила ляльку за тиждень на одному диханні. Всі деталі виготовляла вручну. Найскладніше робити обличчя, адже це найголовніша деталь в образі іграшки.
Майстриня з Києва Олена Терехова привезла своїх ляльок на фестиваль особисто. ЇЇ іграшки чи не найбільше привертали увагу. Яскраві і великі, вони уважно «спостерігали» за гостями і навіть допомагали виконувати бажання.
Лідія Лапка спеціально до фестивалю створила відразу чотирьох ляльок, які символізують пори року. Зізнається, не раз доводилося засинати після півночі, аби виготовити цих панянок.
Тетяна Мінченко приїхала із своїми творіннями з Дніпродзержинська. Зізнається, багато людей відмовляли її їхати до Тернополя і лякали бандерівцями. Однак жінка не злякалася і – рада. Адже її дуже сподобалось наше місто, тому влітку планує приїхати сюди ще раз.
– Я дуже вдячна організаторам фестивалю за таке чудове дійство, – каже пані Тетяна. – У нашому місті поки що таких заходів немає. Із Тернополя я везу багато сувенірів, корисних дрібничок, яскраві враження та цікаві знайомства.
Чи стане фестиваль ляльок в Тернополі традиційним, організатори поки що не знають. Однак цьогорічне дійство показало, що такі заходи надзвичайно потрібні нашому місті.
Тернопільська бібліотека-музей національної іграшки №5 для дітей і влітку зацікавлює, дивує і заохочує до навчання, до цікавого навчання. У липні для цього залучено волонтерів з Канади (м. Вінніпег), вчителів Тараса Малюжинського, який проводить безкоштовний курс англійської мови для дітей вже вдруге і Наталію Совінську.
Після закінчення другого тижня курсів виготовляли ангелів-охоронців для наших захисників з ще однією майстринею Галиною Дудар. Діти дуже старались, вкладали в роботу душу і серце. Пані Наталя і волонтерка Оля із ТНЕУ із захопленням їм допомагали.
Після закінчення другого тижня курсів виготовляли ангелів-охоронців для наших захисників з ще однією майстринею Галиною Дудар. Діти дуже старались, вкладали в роботу душу і серце. Пані Наталя і волонтерка Оля із ТНЕУ із захопленням їм допомагали.
- До нас почали тернополяни приходити цілими сім’ями, – радіє завідувач бібліотеки Любов Водарська. – Приходять сюди і дивуються!
Побачити ляльки з різних країн світу і навіть потрапити в царство принцес віднедавна можна у Тернополі. Для цього варто завітати у Музей національної ляльки у бібліотеці для дітей №5 ( масив «Сонячний»). - Цей музей є унікальним на теренах Західної України, - зауважив заступник міського голови, «свободівець» Леонід Бицюра. – Сподіваємося, що він стане майданчиком для експериментів та обміну досвідом для багатьох бібліотекарів. Адже сьогодні дуже важко пояснити дітям роль книги, її перевагу над електронними засобами. Тому бібліотеки шукають різні способи це зробити. Тут ми бачимо виховання завдяки ляльці. Адже лялька – це не просто іграшка, вона має свою таємницю, свою символіку. І в цьому закладі кожен може це пізнати. На стіні бібліотечного залу – велика карта світу. Згідно з задумом,згодом тут будуть ляльки з різних країн світу. Куточок принцеси, стенди з казковими героями, ляльки різної форми та розмірів переносять відвідувачів закладу у казку. 
- Такі музеї є в Німеччині, Англії, в Україні – у Києві, але всі вони – державного рівня, - наголосив на урочистому відкритті закладу начальник управління культури міської ради Тернополя Олександр Смик. – А нам у Тернополі вдалося переступити поріг так званої провінційності.
Побачити ляльки з різних країн світу і навіть потрапити в царство принцес віднедавна можна у Тернополі. Для цього варто завітати у Музей національної ляльки у бібліотеці для дітей №5 ( масив «Сонячний»). - Цей музей є унікальним на теренах Західної України, - зауважив заступник міського голови, «свободівець» Леонід Бицюра. – Сподіваємося, що він стане майданчиком для експериментів та обміну досвідом для багатьох бібліотекарів. Адже сьогодні дуже важко пояснити дітям роль книги, її перевагу над електронними засобами. Тому бібліотеки шукають різні способи це зробити. Тут ми бачимо виховання завдяки ляльці. Адже лялька – це не просто іграшка, вона має свою таємницю, свою символіку. І в цьому закладі кожен може це пізнати. На стіні бібліотечного залу – велика карта світу. Згідно з задумом,згодом тут будуть ляльки з різних країн світу. Куточок принцеси, стенди з казковими героями, ляльки різної форми та розмірів переносять відвідувачів закладу у казку. 
- Такі музеї є в Німеччині, Англії, в Україні – у Києві, але всі вони – державного рівня, - наголосив на урочистому відкритті закладу начальник управління культури міської ради Тернополя Олександр Смик. – А нам у Тернополі вдалося переступити поріг так званої провінційності.
Ляльки на полицях, столах та стелажах поміж книг. Тернопільська бібліотека №5 для дітей стала ще й музеєм національної іграшки. Тернополяни приносять туди власні роботи, іграшки зі своїх колекцій та улюблені ляльки. І вже разом з іншими маленькими відвідувачами захоплюються результатом.
Немає коментарів:
Дописати коментар