25 лютого 152 роки тому у сім‘ї письменниці Олени Пчілки та громадського діяча, юриста освітянина Петра Косача народилася донька Лариса.
Ларису Косач ми знаємо як Лесю Українку, адже це її основний псевдонім. Втім «імен» у поетеси значно більше: «Wonder Woman із дитячих книг», «Блакитна троянда», «Лілея», «Мавка української поезії», «Перша українська феміністка»…
Своє псевдо частково запозичила у дядька - Михайла Драгоманова. Він підписував свої твори «Українець». У сім‘ї ж Ларису лагідно називали Лесею, або Зеєю. А разом з братом Михайлом їх кликали Мишелосією.
У письменниці 2 рідних брати, 2 сестри.
Володіла давньогрецькою, латиною, англійською, французькою, німецькою, польською, італійською. Особливо добре їй вдавалася французька. Нею Леся Українка спілкувалася краще, ніж російською.
Леся Українка добре зналася у моді. Зазвичай вона одягала традиційне європейське вбрання, елегантні капелюшки, шалики. Прекрасно розумілася й на народному вбранні (зокрема, Волинському).
Саме завдяки Лесі Українці маємо такі слова в українській мові як «промінь» і «провесна». А її мати Олена Пчілка додала у лексику слово «мистецтво».
За 42 роки життя поетеса та письменниця Леся Українка залишила по собі 900 листів, 270 віршів, 22 прозових творів, 12 поем. У її доробку 33 незавершених творів, які теж можна прочитати.
Творчість Українки було екранізовано 10 разів.