Година духовності: "Любомир Гузар - людина з великої літери"

 

Любомир Гузар 

(1933-2017) -  український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви (2001-2011), архиєпископ-емерит (з 2011).

Дитячі роки та родина

 В родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові 26 лютого 1933 року народився син - Любомир. Його прадідом був о. Дмитро Гузар - священник УГКЦ, парох у м. Завалів, батько Лева Гузара і тесть письменника, нотаріуса Володимира Левицького, більше знаного за псевдонімом Василь Лукич. 

Маленький Любомир закінчив народну школу та перший клас гімназії у місті Львові.

 У 1944 році сім'я Гузарів виїхала  до Австрії. У місті Зальцбур Любомир продовжив навчання в українській гімназії. У 1949 р. він переїхав у США, штат Коннектикут м. Стемфорд  і закінчив середню освіту в Малій духовній семінарії. Був членом "Пласту".

Капелан молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) у м. Елленвілі (штат Нью Йорк, США). Студіював філософію в Колегії св. Василія та в 1954 р. здобув ступінь бакалавра.

Священиче служіння

Богословські студії Любомир Гузар здобув в Америці у  Вашингтонському католицькому університеті. Як вихованець Великої духовної семінарії св. Йософата, у  1958 р. одержав ліцензіат богослов'я. Того ж року 30 березня владика Амвросій Сенишин висвятив Л. Гузара на священника для служіння в Стемфорській єпархії.
Працював вчителем і префектом у Стемфордській духовній семінарії святого Василія, а також служив у м. Кергонксоні (штат Нью-Йорк, США) як душпастир оселі «Союзівка» Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в м. Елленвілі (штат Нью-Йорк, США). Продовжував навчання, вивчаючи філософію у Фордгамському університеті Нью-Йорка. Здобув ступінь магістра у 1967 р. Переїхав до Риму для продовження богословських студій, які завершив ступенем доктора богослов’я в 1972 році. У тому ж році вступив до монастиря Святого Теодора (монахів Студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія). У 1973–1984 роках викладав у Папському місійному університеті «Урбаніана» в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосифа Сліпого.

Єпископська діяльність

 2 квітня 1977 року в монастирі Студійського уставу в м. Кастель-Гандольфо, поблизу Рима, був висвячений Патріархом Йосифом Сліпим та співсвятителями — владикою Іваном Прашком, титулярним єпископом Зигрісу, та владикою Ісидором Борецьким, єпархом Торонтським, на єпископа. У 1978 році Патріарх Йосиф призначив єпископа Любомира Гузара архимандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі Студійського уставу за межами України. Протосинкел Львівської архиєпархії в Римі ( 1984-1991).

В Україну Любомир Гузар повертається у 1993р. разом зі всією спільнотою з м. Гроттаферрата (Італія). Після повернення він мешкав у передмісті Львова в с. Зимна Вода.

 Служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа (1993-1994). У 1995 році спільнота осіла у своєму монастирі Святого Теодора Студита в с. Колодіївка на Тернопільщині. 

У1996 р. Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнішого Любомира єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви з делегованими правами. 

26 січня 2001 року на Надзвичайному Синоді Єпископів УГКЦ вибраний Верховним Архиєпископом Української Греко-Католицької Церкви. Папа Римський Іван Павло II затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом Святої Софії на Віа Боччеа у м. Рим (Італія).

 В 2005 р. було проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва, а титул Блаженнішого Любомира змінився на «Верховний Архиєпископ Києво-Галицький».

 10 лютого 2011 року на прес-конференції в Києві Блаженніший Любомир повідомив про те, що цього дня Папа Венедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиєпископа УГКЦ. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років. «Я не повинен бути провідником — настає час, коли потрібно передати важелі людям, у яких більше сили. Навіть фізичної. Вони повинні далі бачити», — заявив Блаженніший Любомир Гузар на прес-конференції у Києві, пояснивши свій крок станом здоров’я.

 Він  продовжив займатися активною громадською діяльністю, зокрема був учасником Ініціативної групи «Першого грудня».

31 травня 2017 року Блаженніший Любомир Гузар помер  у с. Княжичі, поблизу м. Києва. Похований у м. Києві в крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового.

Блаженніший Любомир Гузар нагороджений чотирьма державними вищими нагородами: Орденом князя Ярослава Мудрого III ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня, Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня та Орденом «За заслуги» III ступеня.

 Джерело

Блаженніший Любомир Гузар Отець і Глава Української Греко-Католицької церкви [Електронний ресурс].- Електрон. дані.- Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, 2019.- Режим доступу. -   https://synod.ugcc.ua/data/blazhennishyy-lyubomyr-guzar-430/. - Назва з екрану.- Дата перегляду: 06.02.2023