Історичний хроноскоп "Злочин проти людства"

 

Щорічно, 27 січня у світі вшановують пам'ять жертв Голокосту. Цю дату обрали не випадково, саме цього дня - 27 січня  1945 р. війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – "Аушвіц-Біркенау".

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту запровадила Генеральна асамблея ООН своєю резолюцією від 1 листопада 2005 року.  Україна приєдналася до відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у 2012 році.

Голокост (Холокост)- (анг.holocaust від грецьк. holokaustos - усеспалення, жертвопринесення за допомогою вогню) - найбільш розповсюджений термін, який позначає переслідування і знищення євреїв нацистами та їхніми помічниками після приходу до влади Гітлера і до закінчення Другої світової війни.  У ширшому розумінні, голокост — систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

Уживається українською мовою поряд з термінами Шоа (від іврит. Shoat - катастрофа) і Катастрофа. Цей термін уперше використано в американській публіцистиці 1960-х років як символ крематоріїв табору смерті Освенцим. Став всесвітньо відомим із середини 1970-х років після виходу голлівудського художнього фільму "Holocaust".

Голокост був ініціативою нацистської Німеччини та відбувався по всій Європі, контрольованій Німеччиною та гітлерівською коаліцією. Він торкнувся майже всього єврейського населення Європи.

Епоха Голокосту почалася в січні 1933 року, коли до влади в Німеччині прийшли Адольф Гітлер і нацистська партія. Він закінчився в травні 1945 року, коли союзні держави перемогли нацистську Німеччину в Другій світовій війні.

Прийшовши до влади в Німеччині нацисти майже відразу виключили євреїв з економічного, політичного, соціального та культурного життя країни. Використовували примусову еміграцію, переселення, вигнання, депортацію. Євреям наказали носити позначку на  одязі – так звану “жовту зірку Давида”. Їх використовували як робочу силу на фабриках та виробництвах, виселяли з власних будинків, забирали все майно, особисті речі і цінності та переселяли у гетто, де вони мали жити ізольовано від іншого населення. Найбільше гетто Європи було у Варшаві (Польща).

20 січня 1942 році на конференції, підготовленій Гейдріхом і Ейхманом проведеній  у пригороді Берліна,  було винесено смертний вирок 11 млн. євреїв 33 країн Європи. Для їхнього знищення на території Польщі створювалось 6 таборів смерті. Головним з них був табір смерті – "Аушвіц-Біркенау" поблизу міста Освенцим, де загинуло понад 1 млн 100 тис. євреїв з 27 країн.

Інший метод винещення євреїв  був масовий розстріл. Німецькі підрозділи проводили масові розстріли на околицях сіл, містечок і міст по всій Східній Європі. 

Бабин Яр (Україна) став одним із масових вбивст євреїв та місцевих жителів. Загальна кількість загиблих у Бабиному Яру з 1941 по 1943 рік,  за різними оцінками , становить від 70 000 до 100 000 людей.

За період Голокосту нацисти та їхні союзники, а також колабораціоністи вбили шість мільйонів євреїв.

В пам'ять усім жертвам Голокосту у багатьох країнах світу споруджено меморіали і музеї.