Літературна світлиця "Поетеса з Карпатських гір"

 29 березня ми святкуємо 140 років від дня народження поетеси з Карпатських гір  Марійки Підгірянки

Марійка Підгірянка - псевдонім Марії Омелянівни Ленерт Добровської, відомої української поетеси, яка народилася в селі Білі Ослави на Івано-Франківщині в родині лісничого.

Друкувати вірші Марійка Підгірянка  почала з 1904р. в періодичних виданнях. Перша збірка поезій "Відгуки душі" вийшла 1908 р. Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей.

Основні мотиви віршів - мрії про краще майбутне народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Авторка щедро використовує фольклорні мотиви, її вірші ніжні і легкі , часто нагадують укріїнські народні пісні.

У 19 років успішно склала іспити в учительській семінарії у Львові, отримала диплом на вчителювання. І з того часу протягом 40 років пропрацювала у сільських школах Закарпаття і Прикарпаття. Там в одному із сіл знайшла свою долю. У селі Рибне, де саме працювала, зустріла колегу, також педагога місцевої школи Августина Домбровського, з яким одружилася за рік по тому. По чоловікові вона стане Марія Ленерт-Домбровська. А він у майбутньому буде громадським діячем і послом Української Національної Ради – конституанти ЗУНР у 1918 році.

Викладацькою діяльністю Марія займалася до 1939 року, тобто до окупації Західної України Радянським Союзом. Кар’єра викладачки закінчилася навесні 1940 року. Підгірянка випадково потрапила під копита коня, який ледь не розтоптав її. Через це жінка лишилася прикутою до ліжка решту життя.

Як українську поетесу і патріотку, її не оминули б арешти НКВС як до 1941 року, так і в післявоєнний період сталінського терору проти українців. Та за іронією долі, отримані травми врятували поетесу від катівень НКВС і жахіть ГУЛАГу.

У 1957 році Марія разом із дочкою жила поблизу Львова, її вірші публікувалися лише в українській діаспорі Північної Америки. Та з приходом хрущовської відлиги деякі твори все ж потрапили в дитячі журнали України. 1960 року Підгірянка була прийнята в члени Спілки письменників України. Лише напередодні смерті поетеси вийшло окреме видання її віршів у СРСР.

Марійка Підгірянка більшість своїх творів присвячувала дітям. Основними мотивами її поезії були мрії про світле майбутнє. Вона оспівувала красу Карпат, фольклорні мотиви її віршів нагадують українські народні пісні. Та серед її легких віршів виділялася поема “Мати-страдниця”. Де зображувалися події Першої світової, а саме доля західноукраїнських вигнанців, коли вони тисячами помирали в концентраційних таборах від голоду та епідемій.

В Україні за роки незалежності її твори побачили світ у видавництвах Києва, Ужгорода, Коломиї, Івано-Франківська: книжки “Розповім вам казку, байку”, “Гарний Мурко мій маленький”, “Безкінечні казочки”, “Зіллюся з серцем народу”, “Краю мій, рідний”, “Учись, маленький”, “Три віночки”, “Мелодії дитинства”, “Мати-страдниця”. 2009 року син поетеси Маркіян Домбровський фінансово допоміг видати найповніше зібрання творів Марійки Підгірянки великим томом “Для Вкраїни вірно жиймо”.

Чиста, мов кришталь, народна мова, простота, ядерність вислову, щирість - головні прикмети поезії  Підгірянки. З пісень її віє свіжість, запах квіток, шум  і туга смерекових лісів. 

Вона не прикрашає свої думки блискучими, золотистими  павлячими перами, не шукає за добірними словами, поетичними картинами, не біжить за ефектами  - вона співає лише те, що лежить їй на серці, що тиснеться до її уст, вона - талант, талант щирий, чистий, мов ранкова весняна молитва жайворонка.....

Колискова

 Спіть, діточки, спіть,

Віченька стуліть!
Дрібен дощик стукотить,
Вікнам казку гомонить...

Дрібен дощик пада там,
А тут тихо, тепло нам.
При матусі рідненькій,
У світличці чистенькій,

Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть!