"Звичаї нашого народу."

                                                       
 У кожного з нас є своя улюблена пора року.І все ж одна з них навіює особливу радість.Весна!
Першими ознаками приходу весни вважався посвист байбака. Другою прикметою приходу весни був приліт з теплих країв лелек-19 березня. Здавалося б, усі знають цих птахів,і все-таки вони залишаються для нас загадковими.

 До лелек в Україні завжди ставилися як до священого птаха. Іх ототожнювали з життєдайним сонцем,називали вісниками весни. Люди вірили, що гніздо лелеки захищає від удару блискавки та від пожежі..

У давніх слов"ян як оберіг від грому  та блискавки використовували  "громовий знак"-круг з 6
радіусами.В українців функцію такого громовідводу виконувало колесо від возу, яке клали на
солом"яному даху хати або гнізда.Так лелеки подружилися з людиною. В народі кажуть,що лелеки будують гнізда у дворі добрих людей,які дуже люблять птахів і розуміють їх. Двір, у
якому поселяються лелеки,вважається
щасливим.Якщо ж птахи не повертаються до свого
гнізда-слід чекати якогось нещастя.
 Великим гріхом вважали наші предки кривдити лелеку.Заборонялося не тільки руйнувати гніздо,а й навіть полохати його. Люди говорили,що цього птаха охороняє сам Бог. І за вбитого птаха забирає у кривдника по дитині. Якщо ж хтось урятував лелеку від  нещастя,того завжди
будуть супроводжувати удача й достаток. Лелека був символом родинного щастя і вірності.
  Красивий білий птах із чорними відмітинами на крилах вважався посланцем Бога на землі.
Люди вірили, що лелека розуміє мову людей, але не може говорити. Відлітаючи до вирію,він
там знову стає людиною і все розповідає Богові про людей. І не дивно, що про лелек складено багато пісень, легенд,казок.

                                                                    За О.Воропай  "Звичаї нашого народу."