У доробку майстра близько 5000 картин, котрі є на всіх континентах світу. За півстоліття творчої діяльності він провів понад 150 монографічних та 50 колективних виставок. Протягом останніх трьох років полотна художника експонувалися переважно за кордоном (Литва, Німеччина, Польща).
Один з найвидатніших сучасних художників не тільки України, але і в світовому масштабі залишається вірним рідному корінню. Генетичний код і голос душі творця пов'язані з Україною, хоча в інтерв'ю він нерідко заявляє про те, що за кордоном йому жилося набагато краще. За матеріальним достатком живописець не женеться, але більшої уваги і визнання з боку можновладців все ж хотів би.
Народився художник 12 травня 1936 року в селі Москалівка Тернопільської області України, в родині відомого на всю округу ткача. Навчався у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділенні декоративного розпису та на відділенні кераміки Державного інституту прикладного і декоративного мистецтва. У середині 1960-х років Іван Марчук приїхав до Києва і саме тут віднайшов власний шлях у мистецькому просторі, котрий дозволив митцю стверджувати “Я – єсмь!”. Далі жорстке протистояння системі, котра нещадно придушувала все, що не вписувалось у догми соціалістичного реалізму. 12 років еміграції (Австралія, Канада, США). З вересня 2001 року після повернення з еміграції майстер постійно живе і працює в Києві.Марчук винайшов цілком оригінальну техніку “пльонтанізм” (від слова “пльонтати” ‒ плести, переплітати), котра балансує на межі рукотворного і технологічного і через складність філігранного виконання і трудомісткість практично не підлягає повторенню.
2. Створені художником образи грають роль своєрідної народної дипломатії. Вони стверджують позитивний образ України за кордоном. В очах жителів інших країн Україна виглядає як край, багатий на унікальні таланти. Голос душі живописця здатний дивувати і вражати, його творіння розкріпачують і викликають подив.
3. Як людина талановита, в радянські часи художник зазнавав утисків. Ставити свою творчість на службу нелюдській сірій системі Марчук не хотів, тому режим усіма можливими засобами намагався позбавити творця аудиторії. У 60-ті роки минулого століття творчість Марчука була під забороною, йому створювалися непридатні для творчості умови, полотна на виставках не демонструвалися.
4. Незважаючи на багаторічну працю і очевидну наявність таланту у Марчука, до 1988 року Спілка художників творчість живописця не визнавала. Прийняти художника до своїх лав профспілка не бажала, хоча виставки його полотен з успіхом проходили в різних містах СРСР. У 1979 і 1980 роках картини Марчука навіть були продемонстровані на виставках в Москві. Тільки в 1988-му, коли і Радянський Союз доживав останні роки, творчість його формально визнали і прийняли до Спілки художників УРСР.
5. В одному з інтерв'ю художник зізнається, що точно знає значення слова «страх». Можливість близько познайомитися з острахом з'явилася в радянські часи, коли Марчук був об'єктом цькування для «органів». Цькували живописця за те, що він сильно відрізнявся від інших представників професії.
Книги про Івана Марчука:
- Іван Марчук. Живопис. Каталог виставки. Львів, Атлас, 1990.
- Іван Марчук. Життя і творчість. Київ, Мистецтво, 1996.
- Іван Марчук. Живопис. Київ, PC World Ukraine, 2000.
- Тарас Унгурян. Одкровення від Івана. Фрагменти життєпису художника Івана Марчука: есеї, поезії, ілюстрації. Київ, Такі справи, 2001.
- Іван Марчук. “Вчора, сьогодні… завжди”. Київ, Дніпро, 2013.
- Іван Марчук. Альбом-каталог. Київ, ТОВ “Атлант ЮЕмСі”, 2004.
- Іван Марчук. Творчий період 1965–2005. Альбом. Київ, ТОВ “Атлант ЮЕмСі”, 2005.
- Іван Марчук. Дорога додому. Альбом. Київ, ТОВ “Атлант ЮЕмСі”, 2008.
- Климчук О. “Я єсьм…” (Іван Марчук): Есей-біографія. Київ, Український письменник, 2012.
- Іван Марчук. Вчора, сьогодні… завжди. Альбом. Київ, Дніпро, 2013.
- Шевченкіана Івана Марчука. Тернопіль, Терно-граф, 2014.
Заслуги Івана Марчука перед Україною
1. Полотна Марчука демонструвалися на приблизно 150 виставках монографічних, а також в рамках більш ніж 50 колективних експозицій. Частими гостями картини творця є в виставкових залах Литви, Німеччини, Польщі, величезної кількості інших країн. На виставках картини викликають незмінне здивування не тільки у мистецтвознавців, а й у звичайних поціновувачів образотворчого мистецтва, які сприймають полотна виключно на емоційному рівні.2. Створені художником образи грають роль своєрідної народної дипломатії. Вони стверджують позитивний образ України за кордоном. В очах жителів інших країн Україна виглядає як край, багатий на унікальні таланти. Голос душі живописця здатний дивувати і вражати, його творіння розкріпачують і викликають подив.
3. Як людина талановита, в радянські часи художник зазнавав утисків. Ставити свою творчість на службу нелюдській сірій системі Марчук не хотів, тому режим усіма можливими засобами намагався позбавити творця аудиторії. У 60-ті роки минулого століття творчість Марчука була під забороною, йому створювалися непридатні для творчості умови, полотна на виставках не демонструвалися.
4. Незважаючи на багаторічну працю і очевидну наявність таланту у Марчука, до 1988 року Спілка художників творчість живописця не визнавала. Прийняти художника до своїх лав профспілка не бажала, хоча виставки його полотен з успіхом проходили в різних містах СРСР. У 1979 і 1980 роках картини Марчука навіть були продемонстровані на виставках в Москві. Тільки в 1988-му, коли і Радянський Союз доживав останні роки, творчість його формально визнали і прийняли до Спілки художників УРСР.
5. В одному з інтерв'ю художник зізнається, що точно знає значення слова «страх». Можливість близько познайомитися з острахом з'явилася в радянські часи, коли Марчук був об'єктом цькування для «органів». Цькували живописця за те, що він сильно відрізнявся від інших представників професії.
Немає коментарів:
Дописати коментар