Віртуальна екскурсія "Місцями життя Лесі Українки"

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) народилась 25 лютого 1871 року на Волині. Неприборкана духом Леся Українка підкорює своїм талантом, сміливістю та щирістю. Михайло Павлик називав її геніальною, Іван Франко казав, що "ця хвора, слабка дівчина - чи не єдиний чоловік на всій Україні", а сама вона обмовилась у листі, що на роду у неї написано бути "princesse lointaine" (далека царівна). І справді  їй "при народженні добрі феї дали могутній талант і високу творчу силу, а зла чаклунка наслала невиліковну хворобу"...

У день народження української "принцеси поезії" згадаємо місцини, які до наших днів зберігають її сліди.

Леся Українка тричі відвідувала Одесу - в 1889, 1890 і 1893 роках, і завжди зупинялася на Жуковського, 27. Відпочивала і в Шабо, куди втекла з Криму від епідемії тифу.

 У Новограді-Волинському є два музеї, які можуть відвідати її шанувальники. Це музей Косачів, заснований в 1999 році і присвячений всій сім'ї. Мати Лесі Українки, Ольга Петрівна Драгоманова-Квітка - письменниця, відома нам під іменем Олена Пчілка. І літературно-меморіальний музей Лесі Українки в невеликому будинку, де вона народилась. 

Музей Лесі Українки в Колодяжному засновано ще в 1949 році. Переїхавши в Колодяжне, Косачі жили разом у великому "сірому" будинку. Але потім спеціально для дочки побудували "білий" будиночок з рожевою кімнатою і блакитною вітальнею, в яких відчувається її життєрадісна, життєлюбна натура. Тут вперше з'явився псевдонім "Леся Українка".

Часто бувала Леся на Полтавщині: в Полтаві у друзів сім'ї або в Гадячі. На дачі на хуторі Зелений Гай Леся Українка, хвороба якої прогресувала, проводила теплі літні місяці.

У Луцьку, де поетеса проживала недовгий час, створені дослідний інститут з вивчення творчості Лесі Українки та музей. Співробітники архіву говорять, що приголомшлива енергетика письменниці досі відчувається в рукописах. У місті є кімната-музей Косачів, "Лесин ясен" і три пам'ятники.

З Києвом пов'язаний великий уривок життя Лесі Українки. Зараз в будинку на Саксаганського, 97, де вона проживала, розташований музей. А в 1907 році Леся Українка обвінчалася з Климентом Квіткою у Вознесенській церкві на Деміївці. Біографія Лесі Українки нерозривно пов'язана з революційним рухом з часів навчання в Київському університеті. Царська цензура навіть заборонила видавати вірші поетеси в Росії. Тепер в Києві її ім'ям названі театр російської драми, бульвар і площа, посеред якої височіє монумент.

У важкий період свого життя, після смерті своєї першої любові, Сергія Мержинського, Леся Українка гостювала в в родини Кобилянських в Чернівцях, в листі батькам з теплом розповідала про місто, відзначаючи, як багато у ньому мандрівників, що темп життя тут набагато тихіший. Звідси подорожувала по Буковині. У 1903 була тут востаннє, в будинку, який стоїть і понині.

У 2004 році була відкрита монографічна експозиція "Музей Лісової пісні" в урочищі Нечимне в 17 км від с. Колодяжне. Як вважають творці, в цих краях Леся черпала натхнення до своєї казкової історії. Підтвердження цьому можна знайти в листах поетеси, яка згадувала про тутешні густі ліси, всяку "силу" лісову, водяну і польову та бездонне озеро. У музеї зберігаються ілюстрації до цієї драмі-феєрії, а в лісі біля нього можна знайти дерев'яні скульптури персонажів - Лісовика, Мавку, Потерчат...