1 лют. 2021 р.

Письменницьке панно Валер‘яна Підмогильного

 2 лютого  минає 120 років з дня народження українського письменника, перекладача, одного з найвизначніших прозаїків «розстріляного відродження» Валер‘яна Пімогильного.



Цікаві факти про письменника:

Валер‘ян Підмогильний почав друкувати власні твори ще у школі. Для цього він обрав псевдонім Лорд Лістер.


Надихався французькою літературою, духовним наставником вважав Михайла Коцюбинського.
 На стіні у нього висів портрет Зігмунда Фройда. 
Він вивчав іноземні мови й переклав на українську твори Дені Дідро, Клода Гельвеція, Оноре де Бальзака, Анатоля Франса.
НКВДисти заарештували письменника за начебто «участь у терористичній організації, яка мала на меті  терор проти керівників партії».
 
Слідство сфабрикувало приналежність до «організації» Євгена Плужника, Миколу Куліша, Валер’яна Поліщука, Григорія Епіка, Миколу Любченка (Кость Котко) –  загалом 18 людей. На допитах Підмогильний не визнавав себе винним.
Цитати Валер'яна Підмогильного:
Він не думав уже про неї, він думав нею.
І це ж велике щастя — знайти щось велике там, де всі добачали тільки дріб'язок!
Бувають хвилини, коли дозвілля відчуваєш як тягар!
Кохання шкідливе для нашої сучасності, бо воно пантеличить людину... — Я не вірю, що наша сучасність така мілка, — сказала Марта.
Що ж, мрійникам море по коліна... Тільки вони завжди тонуть.
Вона мусила бути розумніша, краща, достойніша, ніж досі була, — любов клала на неї цей обов'язок.
Чим яскравіші наші враження, тим наше життя цікавіше. Але ми живемо в такому обмеженому колі речей, що вони, кінець кінцем, притираються для наших чуттів.
Людина завжди цікавиться іншою людиною тільки для самої себе.
На його думку, не було гарних і поганих книжок; книжка могла бути лише гарна, а погана книжка — це лише зовні замаскована під книжку збірка сторінок, щось ніби фальшива кредитка, яку теж з недогляду можна взяти за справжню.
Головні й найзліші вороги нашого життя — звичка і мета. Перша примушує нас зовсім не пізнавати вражень від речей, які нас звичайно оточують; друга — пізнавати ці враження лише службово, у їх відношенні до уявної речі, яка невідомо чи здійсниться для нас коли-небудь.


 





Немає коментарів:

Дописати коментар