29
січня - День пам'яті Героїв Крут
1918
рік 29 січня - пам‘ятна дата в історії України.
У цей день відбувся бій неподалік невеличкої
залізничної станції Крути, за 130 км від Києва. Одночасно з ним у Києві
розпочалося третє більшовицьке повстання. Це спричинило розфокусування військ:
підкріплення до станції Крут розвернули в столицю. Українське військове
командування очікувало основний наступ більшовиків з полтавського напрямку,
тому саме туди скерувало найбільш боєздатні підрозділи чисельністю 500 вояків,
а до Крут відправлено 300 юнаків 1-ї Української військової школи.
На противагу молодим київським курсантам і козакам «Вільного козацтва», що загалом налічувало 500-600 вояків була 4- тисячна армія Муравйова.
.jpg)
Схема
оборонних позицій, перебігу бою та відступу українських військ, виконана
учасником бою сотником Сергієм Горячком.
Бій під Крутами тривав близько шести годин, він був
успішним для оборонців української
державності - наказ українського командування було виконано. Крутянці зупинили стрімкий
наступ ворога, затримали більшовиків на
чотири дні, що дало змогу українській делегації укласти Берестейський мирний
договір, який врятував молоду українську державність.
«Крути-станція», художник Леонід
Перфецький.
У нерівному бою
з більшовиками загинули курсанти
військової школи, студенти, учні українських гімназій - цвіт української
національно-патріотичної молоді.
27 полонених студентів та гімназистів, включаючи
сотника Омельченка, які потрапили в полон більшовиків згодом було розстріляно
прямо на ст. Крути.
У березні 1918 року, після підписання Берестейського
миру, з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19
березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на
Аскольдовій Могилі в Києві.
Похід
вінків під час похоронів героїв зпід Крут в Київі.
Похід
домовин героїв зпід Крут. Похорони в Київі 10. III. ст. ст. 1918
р.
Камінний
хрест на Аскольдові могилі, встановлений у 2012 році.
Сьогодні в Україні засновано меморіали пам‘яті героїв Крут, а щороку 29 січня вшановують пам‘ять крутянців, які віддали своє життя за волю і свободу України.
Бій під Крутами очима поетів.
«За
волю України. Поляглим синам в борнї під Крутами» — київський плакат 1918 року
Уляна
Кравченко
Під
Крутами
Сотні
синів...
Воїнів
лави упали...
Дух
не упав...
Дух
їх живе!
Полум'я
блиск увесь —
віддали
могилі...
Сонце
здобути хотіли —
волю
святу!..
Земле-могило!
В
тобі та слава стрілецька не згине...
Чину
не згине краса!
Ті,
що під Крутами в бою упали,
могилу
знайшли;
але
колискою стане могила...
зродиться
волі Жрець і Герой!
(1918)
Олесь Бабій
Під Крутами
Ще
тільки вчора упали тюрми,
Ще
тільки вчора родилась воля;
А
нині сурмлять на сполох сурми:
"Йдуть
дикі орди з чужого поля".
І
знов з півночі градові тучі
Падуть
на наші ниви народні;
Сумує
Київ, руїни ждучи:
"Спасуть
хіба нас чуда Господні!"
Крамоли,
чвари в краю цілому,
По
війнах нарід впав у знемозі,
Гей
скиглить чайка в степу німому,
Що
гніздо звила та при дорозі.
Зібралось
триста юних, сміливих:
"Браття,
не купиш волі сльозами!
Не
треба смутків ні слів журливих,
Ходім,
як Ігор, у бій з мечами!"
І
загриміли далеко стріли,
Аж
у Чернігів котяться громи;
Їх
кров червона на снігах білих,
Та
хто вбив тіло, духа не зломить.
Кріси
з утомлених рук упадають,
В
ворога сила – в них лиш завзяття;
І
впав під вечір вже крик одчаю:
"Дайте
хоч сотню підмоги, браття!"
Чому
ж ті браття в хатках, салонах
Лиш
про братерство мріють і волю,
А
не приходять в борців загонах
Здобути
волю в битві, на полю?
І
що хвилина – все більше вбитих...
Все
більше крови, все менша сила.
"Вороже,
в Київ будеш входити
Хіба
по наших трупах, могилах!"
Бились
день Божий, бились до ночі;
Аж
тоді втихли зойки з пальбою,
Як
впав останній кріс з рук діточих,
Як
впало триста воїв за волю...
Всі
ви спочили в темній могилі.
Та
нас в неволю не завернути:
Нас
в бій провадить тінь Термопілів,
Тінь
тих, що впали ген там, де Крути!
(1931)
Олесь Олександр
Під Крутами
Ще
до хутора далеко.
Натомився...
шкода ніг...
Сніп
під голову поклав я
І
у чистім полі ліг.
Срібним
лебедем у хмарах
Місяць
весело купавсь,
Пір'я
струшував із себе,
Може,
сонцю усміхавсь.
Не
згадаю, що до мене
Вітер
тихо шепотів:
Мозок
стомлений не вловить
Тихокрилих
навіть слів.
Я
заснув і спав, як камінь.
Коли
чую — хтось прибіг
І
схопив мене за руку.
Я
отямитись не міг.
Срібним
лебедем у хмарах
Місяць
груди обмивав...
Біля
мене з довгим крісом
Хлопчик
змучений стояв...
«Що
з тобою, де упав ти?!
Зранив
голову свою?»
Сумно
й гордо відповів він:
«Так,
я впав... але в бою...
Ти
не чув хіба сьогодні,
Як
гриміли тут громи?
Бились
з ворогом ми славно
І
вмирали славно ми...
Я
лежав і бачив очі
Карі,
сині, голубі.
Як
квітки цвітуть, сміються,
Ні
сльозиночки тобі.
Оточив
нас дужчий ворог,
Покосив
усі квітки.
Обіцяли
нам підмогу —
Не
наспіли козаки...
Обіцяли
нам набої...
Ах,
коли б вони були,
Ми
напевне їх розбили б,
Бо
ми бились, як орли...
Десь
захована там зброя,
Десь
закопана в землі.
Ми
тепер ідем шукати —
І
ми знайдемо її.
Ну,
а ти, як прийдеш в місто,
Моїй
матері скажи:
«Син
твій впав в бою, як лицар,
Горда
будь, а не тужи».
А
тепер прощай! Я військо
За
собою поведу.
Я
— отаман... Я вестиму!
Зброю
перший я знайду».
Мов
крило, простяг він руку,
Блиснув
шаблею в руці...
Крикнув
голосно і дзвінко:
«По
набої, молодці!»
Наче
скошені косою
В
полі чистому квітки,
Як
один, почувши голос,
Повставали
вояки...
І
пішли шукати зброї...
Спів
поволі затихав...
Срібним
лебедем у хмарах
Місяць
груди обмивав.
(1931)
Богдан-Ігор Антонич
Крутянська пісня
Спом‘янімо
в пісні славу Крутів,
найсвятіше
з наших бойовищ!
Крути!
Крути!- смолоскип в майбутнє.
Підіймімо
наші душі ввиш!
Крути!
Крути! Це за батьківщину
стати
муром, шанцем душ і тіл.
Крути!
Крути! Мужньо, воєдино
прямувати
в найсвятішу ціль.
Крути!
Крути! Час розплати близько,
вже
червоний ворог кари жде.
Крути!
Крути! Вічне бойовисько
за
майбутній, за світліший день.
Крути!
Крути! Мужність і посвята,
вірність,
що міцніша понад смерть.
Крути!
Крути! Горда і завзята
кличе
пісня і веде в перед!
(1937)
Немає коментарів:
Дописати коментар