13 червня - Вознесіння Господнє!

13 червня — Вознесіння Господнє.

На 40-й день після Великодня православні християни відзначають велике двонадесяте свято Вознесіння Господнє.

  За християнським вченням, після свого воскресіння Господь являвся своїм учням, розмовляв з ними та повчав їх, тому після вознесіння Спасителя апостоли розгубилися. Але з’явилися ангели, які повідомили, що Ісус, який тільки-но вознісся, таким же чином знову повернеться на землю. Так було виголошено пророцтво про друге пришестя Христа.

  Вознесіння належить до свят, що не має певного числа, але завжди відзначається у четвер на шостому тижні по Світлій неділі. Звідси й прислів’я: "Не прийдеться на середу Вшестя". Свято стало загальновизнаним ще у четвертому столітті. Тоді ж цариця Єлена поставила храм на його честь саме на місці Христового Вознесіння.


  У народі це свято ще називають Знесення, Вшестя або й Щастя. І з ним пов’язано багато звичаїв та повір’їв. Ось як про це пише відомий етнограф Василь Скуратівський: "Якщо протягом сорока днів ще можна було христосуватися, тобто казати "Христос Воскрес", то після Вшестя такі вітання вже заборонялися — бо в храмах ховають плащаницю". З цієї нагоди наші предки обов’язково випікали особливе печиво у вигляді драбини, або ж зображали драбину на пирогові-завиванці. Вона, за уявленнями віруючих, мала допомогти Ісусові піднятися на небо.

  У деяких регіонах ці драбинки несли на могилки й поминати небіжчиків. Також був звичай смажити тонкі млинці з пшоняного борошна — налисники. Називалися вони "божими онучами" і повинні були допомогти Господу підніматися драбиною до неба.

  Ці звичаї мають дохристиянське коріння. Адже печиво у вигляді драбини робилося для Велеса (Волоса) — бога плодючості та рослинної сили, щоб йому краще доходити до колоса. У новій релігії давні традиції не лише знайшли своє відображення, але й набули нових рис.

  Так, вважається, що щаблів у печива обов’язково має бути сім, за кількістю небес Апокаліпсису. Колись це печиво навіть використовували для своєрідного ворожіння. Піднімалися з ним на дзвіницю й кидали вниз: який щабель відіб’ється, на такому небі буде той, хто загадує. Якщо ж усі щаблі виявляться цілими — праведнику прямий шлях на небо.
Розіб’ються всі перекладинки — жодне з небес не прийме грішника.
Подібні дохристиянські традиції були у багатьох європейських народів. Тому і зараз на Вознесіння в англійців, німців і болгар виконуються обряди, пов’язані з охороною посівів, а в італійців та чехів з вшануванням свійських тварин.

  Наші предки вірили, що на Вшестя будь-яке зело — у полі, лісі та у саду "зноситься від землі до неба", тобто, найшвидше росте. На Волинському й Рівненському Поліссі цього дня годилося "заполювати льон" — щоб також "підносився" вгору.

  Вознесіння — остання межа посіву зернових та городини. Цю роботу завершували до Зелених Свят, адже через десять днів надходить Трійця.
За прикметами, гарна погода на Вознесіння віщує добрий врожай, а сльота — на недорід. Оскільки на таке велике свято негоже було братися за важку роботу, то селяни родинами йшли в поле оглянути посіви — жито під цю пору вже колос викидає. А у природі панує така краса, буяння й гармонія, що, як писав Олександр Довженко, хто помер такого дня, то пожалкує.

 Сьогодні, 13 червня, православні християни святкують Вознесіння Господнє.
Це свято відзначається на сороковий день після Світлого Воскресіння, у четвер шостого тижня після Великодня.
У цей день на Оливній горі поблизу Єрусалима Христос на очах у своїх учнів вознісся на небо.
У храмах цього дня виносять і ховають Плащаницю, тому після Вознесіння вже не можна вітатися словами: «Христос Воскрес! »
На Вознесіння краще росте трава. У цей день випікали спеціальне печиво у вигляді драбинки.
У цей день годиться поминати своїх померлих родичів.
Вознесіння - остання межа посіву зернових і городини. Цю роботу завершували до Зелених Свят, адже через десять днів настає Трійця.