Мовознавчий квест «У слові — душа народу»

 

День української писемності та мови - це день, коли ми з особливою вдячністю схиляємося перед словом — тим могутнім скарбом, який об’єднує нас у народ, у націю, у спільноту, що має свою історію, культуру і голос.

Це свято — нагода згадати тих, хто творив і зберігав нашу мову, хто через віки проніс її чистоту й мелодійність. Завдяки їхній праці ми маємо змогу читати рідною мовою, писати нею вірші, навчатися, спілкуватися та передавати її своїм дітям.

З цієї нагоди в нашій бібліотеці відбувся мовознавчий квест «У слові — душа народу».

Студенти спеціальностей «Туризм» та «Перукарське мистецтво» Галицького коледжу завітали на творчу зустріч із членкинею ТОО НСПУ, лауреаткою літературних премій ім. Степана Будного та Михайла Левицького — поетесою Ольгою Атаманчук.

Учасники познайомилися з її поетичними збірками «Дегустую мить» та «Амальгама тиші», насолодилися звучанням віршів «Яка ж ти красива, мово», «Зоряне небо», «Снайперка», «Україна — це тиша», «Скарб незміряний» та інших, сповнених любові до Батьківщини, мови й осіннього настрою.

Натхненні поезією, студенти спробували себе у ролі митців слова, створивши власні вірші.

Завершенням зустрічі стало ознайомлення з тематичною виставкою «Веселкові барви української мови».

Щиро дякуємо всім, хто долучився до заходу, а пані Олі Атаманчук — за творчість, щирість і натхнення, які вона подарувала нашим учасникам!

Наводимо текст цих двох віршів, для натхнення:

Гріє сонечка долоні

Капає дощ на підвіконні

Плинуть хмари сивочолі

Шепотять у полі клени і тополі

Легким подихом вітру скидає дуб свою чуприну

Осінній дощ натягнув срібну павутину

Пахнуть ніжно вранці садом яблука та груші

Ранкове слово твоє зігріває душу

Серце ніжне і чуттєве, як листя золотаве

Ранок починається з ароматом кави

Над сонним містом бродять зорі босі

Барвами своїми обіймає осінь.

Землю обіймає сонечка долоні

Стукає дощ на підвіконні

По небу пливуть хмари сивочолі

Сумують тихо в полі клени і тополі

Гне під верховину дуб свою чуприну

Вітер колихав срібну павутину

Налиті осіннім сонцем яблука та груші

Тепле слово зігріває душі

Тепле сонце листя золотаве

Осінь звучить по-іншому, коли вона з ароматом кави

Над морем багряний лісів бродять зорі босі

Затишком жовтокосим обіймає осінь.