Історичний подіум: Скоропадський - гетьман, який зробив сильну Україну"

 

Скоропадський Павло Петрович (1873 - 1945) — гетьман України, український державний, політичний і громадський діяч, військовик. 

Павло Петрович Скоропадський походив із відомого давнього роду. Пряма батьківська лінія його родоводу простежується від уманського козака Федора Скоропадського, який у найперші дні приєднався до повстання Б. Хмельницького  й загинув у битві з поляками під Жовтими Водами у травні 1648 року.  Найвідомішим представником роду був Іван Скоропадський, полковник Стародубського полку, наприкінці 1708 року обраний українськими козаками, які не пішли за Мазепою, гетьманом. Скороподські були  пов'язані шлюбами з найвельможнішими й найвпливовішими прізвищами України: Апостолами, Гамаліями, Закревськими, Кочубеями, Лизогубами, Лисенками, Милорадовичами, Полуботками, Розумовськими,  Миклашевськими.

Микола Ґе. Портрет пані Скоропадської з двома синами (Павло — зліва у синьому костюмі).

Павло Скоропадський народився 3 [15] травня 1873 року в родині офіцера Петра Скоропадського, в німецькому курортному містечку Вісбадені, де його мати, Марія Миклашевська, проходила курс лікування. Дитячі роки Павла пройшли в сімейному  маєтку Тростянець у Полтавській губурнії, де зберігалася зібрана предками величезна колекція предметів української старовини. У побуті родина дотримувалася старих українських звичаїв. Великий вплив на майбутнього гетьмана справили його дід І. Скоропадський, багаторічний представитель дворянства Полтавської губернії, та відомий громадський діяч П. Дорошенко (небожем якого був Д. Дорошенко). Освіту Павло розпочав у гімназії в Стародубі. У 1886 р. його відсилають до Петербурга, в  Пажеський корпус – привілейований військовий навчальний заклад.  Успішно закінчивши його в 1893 році, отримавши звання корнета, Скоропадський став офіцером  Кавалерґардського полку, в якому виконував обов’язки командира ескадрону.  За два роки він отримав призначення на посаду полкового ад'ютанта, у грудні 1897 року став поручником.

Був учасником російсько-японської та Першої світової війни. У 1917 р. обраний почесним військовим отаманом Вільного козацтва. З 29 квітня по 14 грудня 1918 р. Павло Скоропадський - гетьман Української Держави.

Навесні 1918 року у Києві відбувся державний переворот, унаслідок якого розпущено Центральну Раду, і в Україні під протекторатом Німеччини постала Гетьманська держава, очолена Павлом Скоропадським.  Гетьмана обрав Всеукраїнський з’їзд хліборобів, який відбувся 29 квітня 1918 р.

Молебень на київському Софійському майдані після проголошення Павла Скоропадського гетьманом України, 1918 рік.

 Одразу Кубань ухвалила рішення про приєднання до цієї держави. Західноукраїнське Королівство Галичини і Володимирії у той час залишалося у складі Австро-Угорщини. У Криму було створено власний Кримський крайовий уряд, який врешті-решт ухвалив рішення про приєднання до Гетьманської держави.

Уряд Скоропадського одразу почав земельну реформу, формування власного війська, їм вдалося встановити дипломатичні відносини не тільки з країнами німецького блоку (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною), а й зі Швейцарією, Фінляндією, Польщею та Росією. Було  створено  Українську Академію Наук (її президентом став видатний учений В. Вернадський), два  українські університети — у Києві та Кам'янці-Подільському, 150 українських гімназій, Національні архів,  бібліотеку, історичний музей, галерею мистецтв, Український театр драми та опери, державну капелу та симфонічний оркестр. Також вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників. Поряд з українськими школами відкривались також російські, єврейські, польські школи. Проте реальна влада перебувала в руках німців, накази яких слухняно виконував Скоропадський. Незважаючи на певні успіхи. Гетьманський уряд, який очолював полтавський поміщик Ф. Лизогуб, не мав широкої підтримки в Україні, проти нього виступали робітники, селяни, більшовики, прибічники Центральної Ради, анархісти.

1-й ряд зліва направо: Федір Лизогуб, гетьман Павло Скоропадський, Володислав Дашкевич-Горбацький; посередині ззаду (в білій папасі) Олександр Сахно-Устимович.

У листопаді 1918 року в Німеччині відбулась революція. Німецька армія капітулювала перед Антантою. Зазнав краху весь блок країн, який був на боці Німеччини. Павло Скоропадський опинився в міжнародній ізоляції. Тоді його увагу привернув Дон, де ширився «білий рух» на чолі з генералом  А. Денікіним.

14 листопада 1918 року своїм універсалом П. Скоропадський сповістив про створення федерації з Росією. Це викликало обурення серед широких верств суспільства й прискорило падіння гетьманського режиму. 14 грудня 1918 року гетьман зрікся влади й виїхав з України разом з німецькими частинами. Гетьманська держава припинила своє існування.

Помер Павло Скоропадський 26 квітня 1945 року в лікарні монастиря Меттен. Похований у місті Оберстдорфі на півдні Німеччини.