ЕРНСТ ТЕОДОР ВІЛЬГЕЛЬМ АМАДЕЙ ГОФМАН
24 січня 1776 - 25 червня 1822
24 січня 2021 р. відзначають 245 років від дня народження відомого німецького письменника, композитора і художника Ернста Теодора Амадея Гофмана, який одержав популярність завдяки казкам. Його називали майстром інтриги і фантастики. У найвідоміших книгах письменника («Дон Жуан», «Золотий горщик», «Лускунчик і Мишачий король», «Еліксир диявола») поєднувалися містика з реальністю, відбивалися гротескні і трагічні сторони людської натури.
Таланти Гофмана зовсім не обмежувалися письменством, на його могилі написано: «Він був однаково хороший як юрист, як літератор, як музикант, як живописець». І, незважаючи на те, що все написане - правда, він помер у злиднях.
Гофман мріяв залишитися в історії як композитор і музикант. Навіть змінив своє ім'я, додавши до нього Амадей (на честь улюбленого композитора Моцарта). З дитинства музика робила його найщасливішою людиною у світі, тому до 12 років він вже освоїв орган, скрипку, арфу і гітару. Він склав романтичну оперу «Ундіна», писав камерну музику, створив симфонію і месу. Як композитор був відомий під псевдонімом Йоганн Крейслер.
Почалася смуга крайньої потреби і розчарувань, прийшло горе - померла єдина дворічна дочка. Гофман їде до Берліну, але в розореній Наполеоном Прусії він нікому не знадобився - ні як юрист, ні як музикант і живописець. Щоб поїсти, він іноді продавав з себе речі ... У цей важкий період він написав свою першу новелу «Кавалер Глюк» - виключно заради заробітку. Вона виявилася компасом, що відразу ж позначив і літературний напрям, і тематику, і художній метод Гофмана.
Весь свій життєвий досвід ліг до основи казок і повістей, що іноді лякали своєю похмурістю, а іноді міняли тональність на легшу і мажорну. Містичне переселення до реального світу примар, перенесення нічних кошмарів в денне життя стане основним художнім прийомом наступних творів Гофмана і майже образом його життя. Дійде до того, що він сам почне лякатися своїх творчих мрій і фантастичних прибульців, стане будити ночами дружину, яка буде сідати поруч, як заспокійливий символ реального світу. Так були написані майже всі його знамениті твори.
Багато книг Гофмана автобіографічні. Особливо його останній роман «Життєві погляди кота Мурра», в якому більшість героїв списані з його знайомих. А чарівний кіт Мурр - розумне втілення домашнього улюбленця Гофмана, який помер незадовго до смерті письменника.
За вісім років письменник встиг написати на диво багато - два романи, величезну кількість повістей, оповідань і казок, об'єднаних у цикли «Нічні етюди» (1816-1817) і «Серапіонові брати» (1819-1821). Гофмана охоче читали, а після виходу в світ його повісті «Малюк Цахес» (1819) його сучасники назвали «нашим безперечно першим гумористом». Але найпопулярнішим твором Гофмана стала казка «Лускунчик і Мишачий король».
Письменник був дуже популярний в Європі. Але його твори не були із захопленням прийняті німецькими літературними критиками, так як в моді була зовсім інша література - романтизм в класичному розумінні цього слова.
В останні роки життя Гофман страждав від паралічу, свої останні твори диктував санітарові. Йому було всього 46 років, коли він помер. Поховали його в Берліні на Єрусалимському кладовищі.
Образи, створені саркастичним розумом Гофмана, донині живуть в кінематографі, на сцені театрів і в серцях читачів усього світу.
