Штрихи до портрета Володимира Вихруща: “…Я вас і Україну так любив…”.

 /до 90-річчя від дня народження/

Душу схиляємо нині

До пресвятих молитов.

Боже, даруй Україні

Волю, Добро і Любов...

Нас кличуть стрілецькі могили,

Кличуть високі хрести,

Милості просимо й сили,

Боже, гріхи нам прости.

                                Володимир Вихрущ

Володимир Вихрущ – український  поет, публіцист економіст,  автор багатьох популярних пісень, лауреат Всеукраїнських літературних премій імені Братів Богдана і Левка Лепких та Іванни Блажкевич, громадський діяч.

Народився Володимир Павлович Вихрущ 4 березня 1934 року в селі Августівка Козівського району Тернопільської області, в селянській родині. Ще з дошкільного віку Володимир писав вірші. Навчався у Конюхівській восьмирічній школі. У 1952 році закінчив Львівський фінансово-кредитний технікум,  Одеський кредитно-економічному інститут (1956-1959), аспірантуру. Автор понад 100 наукових праць, багатьох монографій, навчальних посібників. Доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України, член-кореспондент Академії підприємництва та менеджменту України, академік Академії економічних наук України.

З 1976 року член Національної спілки письменників України. Володимир  Вихрущ є автором понад 20 поетичних збірок та 5 збірок пісень. Перша книга його поезій «Барви сонця» побачила світ у 1972 році. Згодом вийшли поетичні збірки «Утверджую день», «Чебрець», «Веління серця», «Подих весни», «Поезії», «На крилах любові», «Вірші та поеми», «Полум’я калини», «Серпень душі моєї», «Мамина світлиця», «Світло душі», «Квіти надії», «Шлях до волі», «Світ починається з любові», «Троянди на мечах».

Помер 23 червня 1999 року. Похований у м. Тернополь.

Рідна хата

Пісня

Хоч сторона моя багата,

Красива квітами й людьми,

Найкраща в світі-рідна хата

Під ясеновими крильми.

 

У ній тепло,і очі мами,

І доброта її руки,

А над смутними образами

Горять барвисті рушники.

 

Тут батьків труд і труд матусі,

Поліття чесне,не рясне,

А хліб домашній на обрусі-

Неначе сонце весняне.

 

Йдемо додолу,як на свято,

Любуємося ворітьми:

Найкраща в світі рідна хата

Під ясеновими крильми.

 

Ви прийдете до мене

Слова: Володимир Вихрущ       Музика: Віталій Лазаренко

Обірве осінь

Листячко зелене,

Стежина мовчки

Поведе в обрив.

Я впевнений –

Ви прийдете до мене,

Я Вас і Україну

Так любив.

Міцні і волелюбні наші гени,

Крислаті родоводи

Наших грон.

Я впевнений,

Прийдете ви до мене,

І квітами звеличите

Мій сон.

І зашумлять тополі

Й юні клени,

Бо молодий

Ввірветься буревій.

Я впевнений,

Ви прийдете до мене,

Я дам вам сили

Для нових надій.

Осінь над Дністром.

Вже з Дністром

Прощаються лелеки,

Ходить тихо осінь по стерні.

Задимилась синь

Полів далеких,

Догора діброва вдалині.

А коли розбудить

Легіт в лузі

Проліски від зимового сну,

Прилітайте знов,

Крилаті друзі,

Принесіть нам з вирію весну.

На моїй землі

Ви народились,

Крила позичали у вітрів.

Ви не раз мені

Ночами снились,

Коли край мій в полум’ї горїв.

Вже з Дністром

Прощаються лелеки,

Дзвонить листя пожовтіла тлінь.

І сідає на стрункі смереки

Бабиного літа волосінь.

Зеленіють спогади,

Як вруна.

Їх приносить пам’яті ріка.

І на скронях

Ніби білі струни

Натягнула осені рука.

 Афоризми:

Як добре сіється насіння, Ідея не зазнає тління.

Учитель в учнях оживе, Й живе в наступних поколіннях.

Шукай в творінні насолоду, Неси красу людському роду:

Митець, мов метеор, згоряє, А вічність залиша народу.

Житейські будні є казкові, Вони у діях і у слові.

Любов потрібно заслужити, А що людина без любові?...

Не задумуйсь навесні про втому: Зерно посієш – буде хліб

для дому.

Несе весняна праця не тягар, А радість хліборобу й агроному.

Не хмуртесь, що сумбурна днина, Бо ваша думка не єдина.

Який учитель – такий учень, Які батьки – така й дитина.

Батьками можна пишатися, але гріх їх соромитися,

Шанувати батьків – означає шанувати своє минуле.