"Слово своє гострив на кремені своєї душі..."

14 травня відзначаємо 150-річчя з Дня народження українського письменника, видатного новеліста Василя Стефаника. 

Цікаво, що..:

• Дитинство письменника минуло в рідному Русові Снятинського повіту.

• Радо виконував звичну для сільських дітей роботу, пав вівці, близько сходився з батьковими наймитами, слухав їхні пісні та казки.

• Мав жагу до навчання, але вчитись простому сільському хлопчику довелося з панськими дітьми. Доводилось терпіти й коритися, старатися бути непоміченим в класі найбільш агресивними паничами, а потім картати себе за слабодухість: "Я пішов від мами у біленькій сорочці, сам білий. З білої сорочечки сміялися. Кривдили мене і ранили, я ходив тихонько, як біленький кіт, аби паничики не чули".

• Стефаник прочитав твори Г. Квітки-Основ'яненка, панаса Мирного, Марка Вовчка, роздобув і дуже тішився єдиним на всю Коломию "Кобзарем" Т. Шевченка.

• Василь Стефаник дружив з Іваном Франком і Лесем Мартовичем.

• Навчався на медика, але навчання не подобалося Стефанику. Медицина виявилася важкою, нудною. Василь ненавидів її і радий би був кинути навчання, якби не строгий батько, який хотів  зробити з сина "пана доктора".

• Вів агітаційну пропаганду, переконував селян висунути до сейму чи до парламенту кандидатуру Івана Франка. За це Стефаника кілька разів арештовували. Деколи письменник ризикував і головою, адже одного разу сталося так, що солдати загнали Василя й 23 селян у церкву, але потім відпустили.

• Василь Стефаник одружився з Ольгою Гаморак, надзвичайно розумною, делікатною і мужньою дівчиною з прогресивної сім'ї. Її батько високо цінував творчість зятя і після прочитання "Синьої книжечки" сказав: "Не пиши так, бо вмреш".

• Сімейне щастя Стефаника тривало всього десять років. 4 лютого 1914 року Ольга померла, залишивши Василеві дрібних діток, яких він м'яко виховував, сам укладав їх до сну.

• Помер Василь Стефаник 7 грудня 1936 року о третій годині тридцять хвилин у Русові від серцевого нападу. За заповітом, митця поховали в рідному селі, поруч з могилою матері, адже вмираючий не раз повторював: "То, небожєта, мені вже треба йти до моєї мами".

Цитати:

«-.... "Тату, - каже, - тепер їдемо воювати за Україну". - "За яку Україну?" А він підоймив шаблев груди землі та й каже: "Оце Україна, а тут, - і справив шаблев у груди, - отут її кров; землю нашу ідем від ворога відбирати...." (Сини)»

«А я шукаю щастя під небом і падаю.... (Моє слово)»

«...най кождий свою віру тримає. (Такий панок)»

«- ...час вже, аби українські ґаздині знали свою гідність. Ти панів не цілуй, бо вони з тебе жиють, вони твої слуги (Такий панок)»

«Слово своє буду гострити на кремені моєї душі... (Моє слово)»

Молодіжні організації Тернополя

14 грудня в нас відбулася зустріч читачів з представниками  молодіжних організацій міста Тернополя. А саме:

• "Студенський парламент ТДМУ" (голова СП Романна Павлюк);
• ТУСК "Обнова" (голова Христина Юрчак, зовнішні зв'язки Cоломія Костенко);
• "Пласт" НСОУ (Софія Осадко, заст. Настя Ватаг, гурткова гуртка Мар'яна Скакодуб);
• ГО "Права молодь" обласний керівник ПМ  Сергій Луциків, інформаційник ПМ Христина Олійник.

Присутні - учні 22 школи.

\

Майстер-клас "Новорічна листівка"

Зима - справжня казка. Ким би ти не був, дорослим чи дитиною, мимоволі віриш - найзаповітніші бажання обов'язково здійсняться. А ще це - час ялинкового запаху в кімнаті, смачних мандаринок та... подарунків. 

На дворі нема снігу? Не біда! Зимовий настрій можна легко створити самостійно. Разом з педагогами "Станції юних техніків" наші читачі вчилися творити листівки у стилі орігамі та квілінг.

Впіймали хвилю натхнення учні 3 класу школи №22.

Швидкочитання за методикою А. Сподіна

Зуміти запам'ятати більше інформації. Витрачати менше часу, а встигати більше. Ефективно використовувати отримані знання і, звичайно ж, швидко-швидко читати. Хіба ж не про це мріє кожен з нас? Та не кожен знає, як цього досягти...Наші читачі знають!
А допомогла відчинити двері у світ мегаможливостей Ніна Лозова. За що ми їй щиро вдячні.
Навчалися швидкочитанню учні 5 класу 22 школи.

Скоро, скоро в рідний край завітає Миколай.

   Грудень - єдиний місяць в році, якого всі чекають по особливому з хвилюванням на душі і передчуттям дива. Грудень - місяць коли діти вірять в чудо і пишуть листи до Святого Миколая. Сьогодні учні 2-Б класу ТВНК №7 відгадували загадки, читали вірші та теж писали листи до Святого Миколая.

До новорічних свят готові.

   Коли вірити в казку, якщо не в дитинстві? Ми зробили маленьку казкову фотозону для наших читачів. І чесно, самі в неї закохалися. Вірте в казку, а за новорічним настроєм приходьте до нас.

Прес-мозаїка.

   22.11.18 в бібліотеку завітали учні ЗОШ №3 які ознайомилися з новими надходженнями. Прес- мозаїку ""Щоб всі діти більше знали, є газети і журнали". Захід провела бібліотекар Ткачук Світлана.

Тетяна Кухарська

  Хобі пані Тетяни – виготовлення незвичайних ляльок-попиків - приносить задоволення і їй, і іншим людям. Жінка каже, що таке заняття - ще й чудовий спосіб зняття стресу. Ляльки-попики з пухкенькими щічками та попами. Звідти і їх назва. Вони виконані у техніці скульптурний текстиль. - Ці ляльки дарують на удачу зі словами: "Нехай удача повернеться до вас обличчям, а не попою", - розповідає Тетяна Кухарська.

 - Я вже переписувалася зі знайомими майстринями, та ми не можемо з'ясувати, звідки пішли ці ляльки-попики. А в Тернополі я взагалі не можу знайти нікого, хто робить подібне. Ляльки-попики майстриня виготовляє зі звичайних капронових колгот тілесного кольору. Але мають бути дешеві, такі, що продають у невеличких коробочках. З ними працювати найзручніше. - Якось я побачила ці ляльки в Інтернеті, вони мені так сподобались, що вирішила спробувати, - каже жінка. - Довго збирала матеріал, довго налаштовувалась, а потім спробувала. І перша лялька вийшла непогано! Бо якби не вдалася, то я, мабуть, закинула б цю справу. Першою була лялька Маруся. Я подарувала її на день народження. Нову власницю іграшки якраз звали Марія. Навчитися робити ляльки-попики може кожен, продовжує майстриня. Та й матеріали доступні. Потрібні лише капрон, синтепон, нитки тілесного кольору, великі голки, косметика і фантазія. 

Ольга Гасай

  Майстер народних ремесел художнього моделювання.

  Ще будучи маленькою дівчинкою мені дуже подобалося шити. Шила для себе все - від фартушка до пальта. Також обшивала сестру та подруг. Власне, після школи я мріяла стати дизайнером, але так сталося, що здобула економічну освіту.

Виготовляю ляльки та іграшки в різних стилях, картини із солоного тіста.

  Ольга ділиться секретами майстерності найскладніших з її робіт:

«Напевно,кожен лялькар хоч раз піддавався спокусі зробити плюшеву тваринку. І, напевно, не один майстер-теддіст замислювався про створення ляльки. Але, посилаючись на брак знань і досвіду, щоразу все відкладається на потім. Одні з найулюбленіших - мої Taddy Doll - це саме той випадок, коли всі свої сили в невипробуваному і незвіданому дали можливість зробити напівведмедика, напівляльку. Над їхніми обличчями потрібно добре попрацювати.

Грунтований текстиль, це ляльки з щільних тканин (в іншому випадку - грунт - просто не ляже), бавовни, або трикотажу, просочених грунтом типу ПВА, або акрилом, і розписані. Після заґрунтовки вони втрачають м'якість і стають жорсткими, звідси висновок, що набивка повинна бути дуже щільною, інакше грунт потріскається при натиску. Бажано готову роботу покрити матовим лаком. А ще їхні ручки та ніжки на шплінтах, завдяки цьому ляльки можуть прийняти багато поз. Для мене лялька в техніці "ґрунтований текстиль" - це робота, виконана за принципом картини на полотні (проклеєна, заґрунтована із нанесенням яскравого шару).

Якщо лялька не на замовлення, або якщо замовник дає повну свободу, народжується дуже легко. Люблю переглядати блоги, журнали, сайти, пов'язані з модою, дітьми, інтер'єрами, просто красивими картинками і все це осідає в голові. І в потрібний момент спливає. Дуже складно пояснити цей процес, він часто не підвладний навіть мені . Коли починаю робити таку ляльку, сама не знаю що вийде в підсумку.

Мої ляльки знайшли домівки не тільки на Україні, але й за кордоном. Це Польща,Іспанія, Італія Німеччина,Сполучені Штати Америки,Канада».

Ляльки та іграшки - це те, що приносить радість, як при роботі над ними, так і від того, що вони радують своїх майбутніх господарів, тому, що в кожній роботі завжди присутня часточка моєї душі.

Ольга Веселик

Майстер художнього моделювання.

Народилася у Тернополі.  Закінчила Професійне  технічне училище №4. Іграшки почала виготовляти 20 років тому. Спочатку були ляльки мотанки,  а згодом - текстильні.

Ольга Веселик постійно бере активну участь у виставках,  конкурсах,  ярмарках. Як-от Сорочинський ярмарок, День міста, тощо.

Ольга Веселик є власником магазину «Магія Рукоділля», там  працює і продає роботи майстрів.

Людмила Павлова

Народилася у Тернополі. Закінчила Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут. Самостійно опанувала вишивку, макраме, бісероплетіння, в'язання спицями і гачком. Та згодом в Людмили з'явилося нове захоплення - лялькарство.

"Народжуються" ляльки не швидко - "поки знайдеш образ, шукаєш відповідну тканину , зразок вишиття, що відповідає цьому регіону, а потім збираєш все докупи".

Людмила Павлова постійно бере участь у багатьох виставках та конкурсах, як місцевих, так і Всеукраїнських. Як-от: Сорочинський ярмарок, День міста (Тернопіль, Івано-Франківськ), "Барвиста Україна" тощо. Брала участь в роботі над Рушником Єдності. Відтворює старі українські прикраси, часом поєднуючи бісер із природніми камінцями. Вишивати починала з простих форм - серветок, картин по готових схемах, а потім поступово перейшла на одяг, рушники, скатертини. Освоїла різноманітні техніки: хрестик, гладь, мережки занизування тощо.

________