Краєзнавча галерея

Тетяна Кухарська

  Хобі пані Тетяни – виготовлення незвичайних ляльок-попиків - приносить задоволення і їй, і іншим людям. Жінка каже, що таке заняття - ще й чудовий спосіб зняття стресу. Ляльки-попики з пухкенькими щічками та попами. Звідти і їх назва. Вони виконані у техніці скульптурний текстиль. - Ці ляльки дарують на удачу зі словами: "Нехай удача повернеться до вас обличчям, а не попою", - розповідає Тетяна Кухарська.


 - Я вже переписувалася зі знайомими майстринями, та ми не можемо з'ясувати, звідки пішли ці ляльки-попики. А в Тернополі я взагалі не можу знайти нікого, хто робить подібне. Ляльки-попики майстриня виготовляє зі звичайних капронових колгот тілесного кольору. Але мають бути дешеві, такі, що продають у невеличких коробочках. З ними працювати найзручніше. - Якось я побачила ці ляльки в Інтернеті, вони мені так сподобались, що вирішила спробувати, - каже жінка. - Довго збирала матеріал, довго налаштовувалась, а потім спробувала. І перша лялька вийшла непогано! Бо якби не вдалася, то я, мабуть, закинула б цю справу. Першою була лялька Маруся. Я подарувала її на день народження. Нову власницю іграшки якраз звали Марія. Навчитися робити ляльки-попики може кожен, продовжує майстриня. Та й матеріали доступні. Потрібні лише капрон, синтепон, нитки тілесного кольору, великі голки, косметика і фантазія. 
__
Ольга Гасай
  Майстер народних ремесел художнього моделювання.
  Ще будучи маленькою дівчинкою мені дуже подобалося шити. Шила для себе все - від фартушка до пальта. Також обшивала сестру та подруг. Власне, після школи я мріяла стати дизайнером, але так сталося, що здобула економічну освіту.
Виготовляю ляльки та іграшки в різних стилях, картини із солоного тіста.
  Ольга ділиться секретами майстерності найскладніших з її робіт:
«Напевно,кожен лялькар хоч раз піддавався спокусі зробити плюшеву тваринку. І, напевно, не один майстер-теддіст замислювався про створення ляльки. Але, посилаючись на брак знань і досвіду, щоразу все відкладається на потім. Одні з найулюбленіших - мої Taddy Doll - це саме той випадок, коли всі свої сили в невипробуваному і незвіданому дали можливість зробити напівведмедика, напівляльку. Над їхніми обличчями потрібно добре попрацювати.
Грунтований текстиль, це ляльки з щільних тканин (в іншому випадку - грунт - просто не ляже), бавовни, або трикотажу, просочених грунтом типу ПВА, або акрилом, і розписані. Після заґрунтовки вони втрачають м'якість і стають жорсткими, звідси висновок, що набивка повинна бути дуже щільною, інакше грунт потріскається при натиску. Бажано готову роботу покрити матовим лаком. А ще їхні ручки та ніжки на шплінтах, завдяки цьому ляльки можуть прийняти багато поз. Для мене лялька в техніці "ґрунтований текстиль" - це робота, виконана за принципом картини на полотні (проклеєна, заґрунтована із нанесенням яскравого шару).
Якщо лялька не на замовлення, або якщо замовник дає повну свободу, народжується дуже легко. Люблю переглядати блоги, журнали, сайти, пов'язані з модою, дітьми, інтер'єрами, просто красивими картинками і все це осідає в голові. І в потрібний момент спливає. Дуже складно пояснити цей процес, він часто не підвладний навіть мені . Коли починаю робити таку ляльку, сама не знаю що вийде в підсумку.
Мої ляльки знайшли домівки не тільки на Україні, але й за кордоном. Це Польща,Іспанія, Італія Німеччина,Сполучені Штати Америки,Канада».
Ляльки та іграшки - це те, що приносить радість, як при роботі над ними, так і від того, що вони радують своїх майбутніх господарів, тому, що в кожній роботі завжди присутня часточка моєї душі.









__





Ольга Веселик

 Майстер художнього моделювання.

Народилася у Тернополі.  Закінчила Професійне  технічне училище №4. Іграшки почала виготовляти 20 років тому. Спочатку були ляльки мотанки,  а згодом - текстильні.

Ольга Веселик постійно бере активну участь у виставках,  конкурсах,  ярмарках. Як-от Сорочинський ярмарок, День міста, тощо.

Ольга Веселик є власником магазину «Магія Рукоділля», там  працює і продає роботи майстрів.







__

Людмила Павлова

Народилася у Тернополі. Закінчила Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут. Самостійно опанувала вишивку, макраме, бісероплетіння, в'язання спицями і гачком. Та згодом в Людмили з'явилося нове захоплення - лялькарство.
"Народжуються" ляльки не швидко - "поки знайдеш образ, шукаєш відповідну тканину , зразок вишиття, що відповідає цьому регіону, а потім збираєш все докупи".
Людмила Павлова постійно бере участь у багатьох виставках та конкурсах, як місцевих, так і Всеукраїнських. Як-от: Сорочинський ярмарок, День міста (Тернопіль, Івано-Франківськ), "Барвиста Україна" тощо. Брала участь в роботі над Рушником Єдності. Відтворює старі українські прикраси, часом поєднуючи бісер із природніми камінцями. Вишивати починала з простих форм - серветок, картин по готових схемах, а потім поступово перейшла на одяг, рушники, скатертини. Освоїла різноманітні техніки: хрестик, гладь, мережки занизування тощо.






________

Марія Гадзалішин




Навчалась в нашій тернопільській
школі №15, після сьомого класу вступила до тернопільського ліцею ім Чорновола (тепер Галицький інститут)а згодом у Тернопільську академію народного господарства (ТНЕУ)
Почалася займатися лялькарством Марія несподівано.
Я собі задумала, що кухня у мене буде в японському стилі ( можливо до кінця я так і не втілила задум, але менше з тим), я з великим захватом взялась до вишивання двох картин – гейша і самурай. – розповідає вона, – Під час пошуків на просторах нету мені зовсім випадково на очі попадається лялька-гейша, колекційна до того ж антикварна, скажемо, не дешева. До того, уявлення не мала про таких ляльок, про те що в Україні це мистецтво набуває широкого розвитку, що у нас є такі талановиті майстри. Спочатку я довго шукала де можна придбати ту ляльку, але то мені по розміру не підходила, то просто не подобалась. І тут, як то кажуть, «Остапа понесло». Навіть не пам’ятаю, як відважилася, але по ниточці почала збирати інформацію, про матеріали, техніки, паралельно вчилась ліпити обличчя з пластиліну. Не раз опускалися руки, хотілось те все кинути, але великий інтерес, чи зможу я , взяв своє і я продовжувала далі. Мрія моя таки здійснилася і лялька-гейша живе у мене вдома, вона мені дуже дорога, тому на виставки не їздить.
Тернополянка Марія Гадзалішин – одна з тих людей, якими наше місто може пишатися. Адже вона навчилася власноруч створювати справжні шедеври: її ляльки не лише беруть участь у виставках, але й просто подобаються усім людям, які мають змогу їх побачити.





_________________________________________

Галина Дудар


Галина Дудар народилась 29 січня 1961 року в м.Копичинці. Після закінчення школи вступила на фізико-математичний факультет Тернопільського національного педуніверситету ім. В.Гнатюка, який закінчила у 1983 році. З того часу працює у Тернопільській школі №19, викладає математику.

У 2011 році вперше взяла участь у І Всеукраїнському конкурсі народної ляльки, потім у 2012-му був другий конкурс. Обидва конкурси проводились сайтом «Рукотвори» та музеєм Івана Гончара.
У травні 2014 року відбулась її перша персональна виставка «З думкою про Україну» у Тернопільському художньому музеї, де було представлено 65 витинанок і 29 ляльок-мотанок.
Пані Галина взяла участь у двох Всеукраїнських конкурсах ляльки-мотанки.
Ляльки Галини Дудар є у Тернопільському Музеї національної іграшки, у музеї Івана Гончара, у приватних осіб у різних куточках України і навіть у Єгипті та в Канаді.












Немає коментарів:

Дописати коментар