Героїчна віршована мозаїка: "Свято величі духу"

 23 травня - День Героїв. Це щорічне свято, покликане вшанувати борців за волю України: лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців, вояків Армії УНР, ОУН, УПА, а також героїв Небесної сотні та сучасної російсько-української війни. 

Пам'ятаємо й те, на які героїчні подвиги щоденно йдуть наші співвідчизники. Вони борються із загарбником, ризикуючи найдорожчим - своїм життям. 

Ти отам, у вогні серед поля,

Серед в’їдливих звуків війни,

Серед холоду, жаху і болю

Ти отам, лиш тримайся, живи…

Ніч обійме тебе темнотою,

Не побачать тебе вороги,

Зранку поле омиє росою,

Тільки, чуєш, тримайся, живи!

Глянь, на обрії сонце і світло,

Глянь на обрії майже весна,

Онде листя в обіймах із вітром,

Вимальовує танець життя…

Біля тебе ангелик схилився,

Обійняв тебе міцно крильми,

Знає Він – ти сьогодні молився,

Щоб не було страшної війни…

Щоб побачити знову кохану,

Щоб додому вернутися зміг,

Обійняти схвильовану маму,

Щоб не збила війна тебе з ніг…

Знай, так буде, Господь із тобою,

Ти повернешся скоро з війни,

Буде мир, дорогий, буде воля,

Тільки чуєш, тримайся, живи!!!

Автор: Галина Британ 

Повертайся, будь ласка, живим.

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І шоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь ласка живим,

Батьківщина чекає на тебе.

Автор: Світлана Александрова

Іловайський котел

Він тихо говорив й палив багато,

І смуток в погляді, у зморшках все чоло.

Розповідав, як загубив він брата,

А іх у нього триста душ було.

Під Іловайськом, в “коридорі”, всіх поклали…

Хто був поранений, добили, мов шмаття,

Була домовленність, “зелений” їм давали,

А потім кров’ю вмилась матінка-земля.

Так сталося, що він живим зостався,

Хоч уцілів, але потрапив у полон,

Огидно ворог у лице йому сміявся,

Що підло, низько, розстріляли батальон.

Рубцем на серці рана гоїтись не буде,

Вона кривавитиме довго, все життя,

Він Іловайськ та побратимів не забуде,

Вони ніколи не підуть у небуття…

Ми також мусимо героїв пам’ятати,

Бо то рубець на тілі нашої землі,

Бо наші воїни пішли нас захищати,

Та найцініше віддали — життя свої.

Автор: Світлана Александрова

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог,побачивши загін:

Спереду — сотник ,молодий,вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Автор: Людмила Максимлюк